Навколо війна, на українські міста летять бомби, хтось евакуюється, панікує, волонтерить, тікає… І серед цього хаосу і стресу Бог, Який говорить “Не бійся” і продовжує вести своїх дітей дорогою спасіння і віри. Надихає? Якщо так, знайомтесь однією з таких історій – це про Сашу.  

Саша познайомився з ІБЦ через футбольне служіння, останніх 3 роки відвідує домашню групу, а останнім часом тренував хлопців в Християнському футбольному клубі нашої церкви. У березні  2022 його життя отримало новий виток – він вирішив прийняти  хрещення у рівненьській церкві. Але краще розповість він сам, тож приємного читання 🙂 


Саша по центру з Дімою Нечитайло і Ігорем Ващенко

Як ти познайомився з християнами, з церквою?

Я просто вчився, спостерігав, читав. І мені допомагали в цьому. У процесі знайомства з Богом, не думаю, що варто «ламати» попередній досвід, але варто визначитися з пріоритетами і надіями. Христос – це справжня надія для християн, яким я себе вважав і до цього, до речі. Проте надіявся раніше часто тільки на себе.Я познайомився з церквою через малі групи. А от в малі групи запросили хлопці з футбольного служіння. Тоді я ще не знав, що це таке. Для мене це був звичайний футбол: безкоштовні тренування на полі ІБЦ у вихідні дні. Потім тренування і ігри з командою ІБЦ для міських чи районних турнірів. Після тренувань час на біблійні уроки. Не завжди всі хотіли їх відвідувати, а мені було досить цікаво. Трохи незвично, але цікаво)). У якийсь момент просто запросили відвідати домашню групу. Це теж було не знайомим для мене. Але Слово працює. Для мене домашні групи – дуже класне місце спілкування і зростання, куди йдеш з радістю.

Хто або що допомагало тобі узнавати Христа?

Те, що я зрозумів вже на сьогодні, що Бог дійсно люблячий і терплячий. Ми, як люди, сприймаємо все на основі аналізу, який будуємо на основі своїх накопичених знань. От тільки знання у нас в кожного різні у різні періоди. Важливо, мабуть, не ставити їх на перше місце і вміти вчитися і розвиватися, прислухатися до інших. А для цього – бути відкритим. У цьому мені дуже допомагали. Це було і в домашніх групах і у футбольному служінні. Я вдячний кожному, бо вони всі зробили і роблять свій внесок для мого зростання. Найперше – це проявляли любов і терпіння. Якщо називати окремі прізвища, то це Діма Нечитайло, лідер малої групи, Ігор Ващенко, лідер футбольного служіння, і багато інших.
Ну і звичайно – читання Біблії.

Які стереотипи ти ламав у собі про церкву, віру, християн, Бога в процесі знайомства з Богом?

Я раніше мало цікавився церквою, Богом. Практично не читав Біблію. Вважав, що Бог десь далеко, або, що його можна відвідувати десь в храмі, коли потрібно.

Любов для мене було поняттям, яке сформоване на основі людських якостей і досвіду, розповідей знайомих, друзів і т.д. У церкві я дізнався про інше бачення любові. Про любов, яка народжується не з почуття обов’язку, а з глибокої вдячності. 

Були досить цікаві відчуття, особливо в перші дні на домашній групі)). Коли всі встають для молитви, коли розповідають про себе і т.д. Це скоріше було незвичним. Все це захист свого накопиченого, тих же стереотипів. А захищати його хочеться, коли думаєш, що ти сам, а інші проти тебе. Коли все більше знайомишся з Богом, це відчуття відступає.

Домашня група, лідер Діма Нечитайло

Чому ти прийняв хрещення? Що стало спусковим гачком?

Відповідь дуже проста: бо так вчинив Ісус і заповідав нам. Я ж тільки довірився і послідував за Ним.

Але вчинив так не одразу. У церкві (ІБЦ) я досить тривалий час, близько 3-х років. Приймав участь у домашніх групах, у футбольному служінні, будучи у команді тренерів. Я довіряв Богу і просто займався тим, що давав кожен день. І це надихало і приносило радість. Про щось більше поки не думав. Ситуація змінилась, як і для всіх українців, через війну.

Тому змінилось і мислення. Зрозумів, що плани скорочуються до тут і зараз, потрібно приймати рішення, хоча не завжди знаєш, що робити, і робиш просто аби що. Важко приборкати думки і емоції, але я згадував, що є воля Бога, розраховував на Його підтримку, і ставало легше.

Я з першого дня вирішив бути ближче до церкви. Через декілька днів почали приїжджати перші волонтери і допомагати з евакуацією людей. Коли приїхав Вася Острий, у нього були вільні місця. Хоч я не був у списках на евакуацію, він запропонував поїхати з ними. Я не знав, куди і що там робити. Та ми доїхали до Рівного, де я познайомився із церквою Благодать. Ще трохи згодом там же прийняв хрещення.

В усьому допомагали люди. Я прислуховувався до слів, придивлявся до вчинків, пристосовувався до обставин. Те, що я чув від цих людей і бачив їхню працю, надихало. Саме тут я ще більш усвідомив, що можна діяти там, де ти є і не відкладати на потім. Зокрема я долучився до логістичного центру по перевезенню гуманітарної допомоги, який створювався з нуля. Проста історія про те, як це відбувалося, може бути прикладом мого рішення. 

У перші дні ми сиділи в холі офісу Благодаті і чекали на якусь роботу. В основному це розвантаження і завантаження машин, які привозили їжу, речі, інше. Продовжувалась евакуація, приїжджали нові люди, їх зустрічали, годували, шукали житло або допомагали виїхати до кордону. Якось, ось так, сидячи в холі, я побачив одного з організаторів, це був Вова Муляр, і вирішив запитати чи не потрібна ще якась допомога. Я сказав щось по типу: 

– Ей, можливо треба щось робити на комп’ютері, в мене є ноутбук. Ще я маю досвід організації, так як мав свій невеликий бізнес.
Не пам’ятаю чи в той же момент чи трохи згодом він відповів орієнтовно наступне:
– Оу, класно. Так ти золота людина. Давай.
Я:
– Що саме?
Він відкриває двері якогось кабінету, де були столи і сидів один чоловік, мені здалось, що ми його, навіть, відволікли від якоїсь особистої роботи. Каже:
– Це наший супер програміст. Він тут за головного.
Так я познайомився з Ванею Онищуком.
Далі Вова продовжив:
– Давайте. Вже. Включаємось. Робим офіс. Все тут буде офіс.
І там був офіс)). І за день-два він працював вже на повну потужність. Це саме той приклад рішень і дій, які диктував час. 

Там, крім основної функції – перевезень вантажу, ми знайомилися з новими людьми, спілкувалися і обмінювалися досвідом. Вова Муляр був за головного в цьому офісі. Пізніше я помітив, що він дуже часто застосовує тактику «Давай. Вже. Зараз». Мені здається, я навіть трохи запозичував її. Тому це теж вплинуло. Тактика не відкладати на потім. Діяти ефективно вже зараз.

Безумовно я дуже вдячний багатьом за цей період. Дякую Оксані Волинець за розмову про хрещення. Дякую родині Грицайчуків, де мене поселили, за їх любов, мотивацію і підтримку. Пастору Андрію Корнійчуку за підтримку і настанови. Наташі Друзь та всім дівчатам в офісі. Подяка всій церкві Благодать і слава Богу. 

Що змінилося у тобі і твоєму житті за період твого знайомства з Богом?

Зникло відчуття самотності. Зросла вдячність.

Життя змінилось. Це вже не просто гонка, в якій з кожним роком, здається, ти все більше відстаєш. Тепер це схоже на відчуття дитини, яка вдома. Яка мало що знає про навколишній світ, але довіряє Батькові і пізнає світ разом з Ним. А це дає мотивацію до постійного розвитку і навчання.

Все це не означає безтурботне життя. Щоб не створювати ілюзії, хочеться процитувати слова з однієї книги, які мене надихають: «не варто турбуватися про те, щоб тримати все під контролем. Бог править. Нам просто треба навчитися довіряти Йому в ті моменти, коли Його правління не є очевидним» для нас.

За що ти вдячний Богу?

За все. На сьогодні є розуміння власної мізерності в пізнанні світу і життя. Але є надія, віра і любов. За це вдячний.

За спасіння.

Цитуючи слова з молитви одного 7-річного хлопця, якого мені випала честь тренувати: «дякую, що дякую». Це чесно)) Дійсно, я теж дякую вже за саме почуття вдячності Богу.

Який біблійний вірш тебе веде, або над чим ти роздумував останнім часом?

Часто згадую «Не будуйте на піску». Взагалі Ісусові притчі постійно вчать і відкриваються по-новому.

На кожен день Матвія 22:37-39: «Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе».

З самого ранку, коли прокидаєшся, і протягом дня, можна згадувати і покладатися на ці вірші.

Сидорчук Яся

Залишити відповідь

Романюк Микола
Романюк Микола

Старший пастор ІБЦ

Недільне зібрання

Виберіть зручний час. Два однакових Богослужіння.

10:0012:00

АКТУАЛЬНО 365

Відеогалерея ПО ТЕМАХ

О

П

Р

С

сховатипоказати

© 2024, Ірпінська Біблійна Церква
Розробка та модерація