ЦЕРКОВНЕ ЧЛЕНСТВО

Біблійний орієнтир та церковна практика

Пастор Сергій Колесніков на конференції xChange-2018

Від початку людської історії та з перших сторінок Біблії – родовід нащадків Адама (Буття 5-6) і до кінця «хто не був записаний в книгу життя» (Об’явлення 20:15) людство має списки та перебуває на обліку. Питання приналежності завжди було важливим.

Так при переселенні Якова в Єгипет було пораховано точне число переселенців (Вихід 1:1-5) і після виходу з Єгипту були пораховані всі Євреї від двадцяти років і старше. Разом з євреями вийшли з Єгипту й інші народи (Вихід 12:38), але вони не були пораховані, бо не належали до народу Божого.

Левити та священики мали особливий список і тільки ті, хто були в списку мали можливість служити. «Вони шукали свого запису родоводу, та не знайшли, і були вони вилучені зо священства…» (Ездра 2:62) Родовід Христа так само двічі згадується в Євангеліях, щоб показати Його приналежність до вибраного народу. Практика Старого Заповіту поширилася і на період Церкви.

І хоча Старий і Новий Заповіти ніде прямо не говорять про членство в синагозі або помісній громаді, але питання приналежності було завжди важливим і говорило про приєднання до вибраного народу, а згодом до громади Ісусових учнів.

  1. З дня П’ятидесятниці, коли церква була тільки організована, і перші спасенні навернулися до Бога, вони були пораховані і належали до домашніх груп «Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!» (Дії 2:41) Так само було і після проповіді Петра та Івана в Храмі (Дії. 4:4) Ті, хто покаялися також були перераховані.
  2. «А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку. А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх». (Дії 5:12,13)Тільки члени тієї помісної церкви були разом, а сторонні не потрапляли в коло спілкування.
  3. «Бо що ж мені судити й чужих? Чи ви не судите своїх? А чужих судить Бог. Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих!» (1 Кор. 5:12,13) Церква у Коринті мала своїх членів. Тому Павло ділить на зовнішніх (ті, які не належали церкві) і внутрішніх (ті, які були членами церкви). У цьому випадку, член коринтської церкви був відлучений.
  4. Члени церкви переживають на собі турботу з боку зрілих наставників: «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас не корисне». (Євр. 13:17) Підзвітність і відповідальність один перед одним можлива у випадку належності до помісної церкви.
  5. «Також молоді, коріться старшим! А всі майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!» (1 Петра 5:5) – як можна  підкорятися, не бувши частиною помісної церкви? Не готовність людини бути членом церкви говорить про її бунт та відсутність упокорення.
  6. Христос розповідає у притчі про пастуха, який знав точну кількість своїх овець. Недорахувавшись однієї, він відправляється на пошуки. «Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?» (Луки 15:4) Ця історія по аналогії вчить нас важливості приналежності.
  7. Апостол Петро уподібнює церкву Божій отарі і закликає пасторів пасти її (мова тут йде про помісну церкву, адже вони не можуть пасти Вселенську церкву). «Пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно». (1 Петра 5:2)

Переваги членства у помісній церкві

Церква, за Божим задумом, створює ідеальну атмосферу для збалансованого духовного росту християнина.

  1. В церкві ми отримуємо духовну їжу, підтримку братів та сестер, виправлення та захист від лжевчення. «Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха» (Євр. 3:13 і 10:24-25)
  2. В церкві ми можемо користуватися мудрістю багатьох порадників, які знають вчення Біблії і мають досвід духовного життя. «Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває» (Прип. 11:14)
  3. Член церкви знаходиться під духовним наглядом (з грец. єпископ – наглядач) і піклуванням з боку вірних пасторів Божої отари. «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм, вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас не корисне». (Євр. 13:17)
  4. Членство формує наш характер, оскільки в церкві є різні люди: і сильні, і слабкі. Бог міг би забрати з церкви людей із слабкими характерами, але тоді ми б не могли по-справжньому вчитися любити, не розвивалось би душеопікунство і терпіння. Поза церквою характер віруючого не зможе формуватися так ефективно. «Благаємо ж, браття, ми вас: напоумляйте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слабих, усім довготерпіть! Глядіть, щоб ніхто нікому не віддавав злом за зло, але завжди дбайте про добро один для одного й для всіх!» (1 Сол. 5:14,15, Приповісті 27:17)
  5. Привілея служити. «Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам’ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35)

Привілеї та обов’язки

Членство у помісній церкві говорить про належність до родини. Це означає, що віруюча людина, розділює цінності помісної церкви і живе її інтересами. «Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились?» (Амос 3:3) Тільки люди, які об’єднанні одним вченням, цінностями, баченням і ціллю можуть рухатися разом в одному напрямку.

І, навпаки, до нашої помісної церкви не може приєднатися той, хто має інше віровчення: «Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його!» (2 Івана 1:10)

Для цього в нашій церкві існує коло віровчення, де описані прийнятні рамки різнодумства, які цілком доступні (1 Кор. 11:19), і де вказані погляди і вчення, які не прийнятні.

Також існує список цінностей нашої церкви і ми очікуємо, що людина, яка приєднується до нашої церкви розділяє їх та його/її цінності не протирічать нашим цінностям і баченню.

В іншому випадку, такому брату чи сестрі слід шукати іншу церкву, яка розділяє його/її цінності та бачення. Членство в церкві дає право на активне життя і служіння в церкві, відвідування домашньої групи і служіння лідера.

Наша церква відкрита до гостей з інших церков, але виходячи з біблійного вчення про членство, ми не бачимо доцільним їх приєднання до малої групи чи можливості нести лідерське служіння в церкві, розраховувати на допомогу і ресурси нашої помісної церкви (виключенням є гостьовий візит чи навчання).

Точно так само, як стороння для сім’ї людина не може розраховувати на таку саму участь як член сім’ї. «Тож тому, поки маємо час, усім робімо добро, а найбільш одновірним!» (Гал. 6:10)

Небіблійне відношення до членства

Небажання або неготовність людини бути членом церкви іноді виправдовується наступним чином:

  1. «Я член вселенської церкви», кажуть деякі і проявляється це в «біганині по церквам». Скоріш за все така людина демонструє свою духовну незрілість, відсутність упокорення і небажання підзвітності та відповідальності.

(1 Пет. 5:5 і Євр. 13:17) За такою поведінкою, часом,  може ховатися гріховне життя або бунтівний дух.

  1. Також така поведінка продиктована сучасним духом споживацтва, який характеризується паразитичним способом життя – відвідуванням богослужінь без віддачі в служінні. Така людина не розуміє слів Христа: «блаженніше віддавати, аніж брати» (Дії 20:35)

Порядок прийняття в члени церкви

У нашій помісної церкви, згідно з вченням Нового Завіту і статуту церкви, питання приєднання до церкви і вихід з членів церкви вирішується пасторською радою.

Кожен відроджений віруючий брат або сестра може ініціювати процедуру приєднання до нашої помісної церкви. Для цього потрібно заявити про своє бажання пасторам  або адміністрації церкви.

Критично важливим для прийняття в члени нашої помісної церкви є:

• По-перше, відродження. Тільки людина, яка пережила духовне відродження може бути членом церкви.

• По-друге, згода з віровченням церкви: «бути однодумними між собою за Христом Ісусом» (Рим.15:5) Згода з колом віровчення, цінностями та баченням церкви – є обов’язковою умовою членства.

• По-третє, у тих, хто переходить з інших церков має бути обов’язково рекомендаційний лист або характеристика пастора або братської ради. Це не питання формальності, але з нашого боку крок поваги до інших церков.

Якщо попередня церква не може з миром відпустити брата або сестру, то ми будемо просити такого виправити ситуацію і примиритися, і тільки після цього приєднатися до нашої церкви.

Причини виключення і порядок виходу з членства

При переїзді або переході в іншу церкву брат чи сестра мають, по-перше, повідомити про свій намір пасторам, по-друге, взяти рекомендаційний лист і, по-третє, бажано, попрощавшись з церквою на зібранні, переїхати на нове місце проживання і відразу долучитися до помісної громади та служіння.

Сидорчук Яся
Поділитися:

Залишити відповідь

Романюк Микола
Романюк Микола

Старший пастор ІБЦ

Недільне зібрання

Виберіть зручний час. Три однакових Богослужіння.

9:0011:0013:00

АКТУАЛЬНО 365

Відеогалерея ПО ТЕМАХ

сховатипоказати

© 2020, Ірпінська Біблійна Церква
Розробка та модерація