biblechurch
Кiлька слiв про те, що я побачив в нашiй церквi на молодіжному клубі 14 лютого з нагоди Дня Валентина. Перш за все здивував той факт, що на вечорi були присутнi “ветерани” молодiжки, сiм’я Віталіка і Ані Потеряевих. Вони були ведучими на вечорi й варто зауважити, досить вдалими. Коли ми пройшли до зали, то в очi кинулись гармонiйно скомпонованi декорацii, атмосфера просто кричала затишнiстю. Однорічний Потєряєав молодший – Нестор теж не залишився вдома, а виконував роль поштового янгола – передавав валентинки, зауважу, що він покорив серця багатох дівчат у залі)).
Було приємно бачити багато незнайомих облич. За нашим столом було двоє людей, з якими мав нагоду й радiсть познайомитись.
Чи то настрiй в мене був такий чи то команда, що готувала вечiр добре постаралась, але все було дуже цiкавим, веселим й оригiнальним. З гарним настроєм ми підійшли до вирішення завдання – плакату на тему кохання, всі учасники проявии максимальну творчість і в результаті наш стіл переміг в цьому конкурсi.
Далi була бiльш серйозна частина вечора. Молодь підготувала досить епатажну сценку, про молодого хлопця Максима. “Духи” минулих дівчат переслідували хлопця, навіювали йому сумніви, звинувачували в прогріхах. Але хлопець розуміє, що готовий покінчити з цим, і будувати відносини на міцному фундаменті разом з Богом. Дійсно, помилки минулого в сферi вiдносин з протилежною статтю можуть тягнутись й мучити нас все життя й не давати прийти до Бога. Але правда в тому, що навiть такими Господь готовий нас прийняти, щоб ми розп’яли в собi стару людину й будували свої стосунки згiдно з Його волею.
Далі ми слухали Мирослава Волосецького. Вiн дiлився своїм досвiдом (понад 8 місяців в шлюбі!), як Бог дивни чином звiв його, хлопця з Львівщини, зі своєю другою половинкою Аллою, Одеситкою. Також Мирослав давав поради, що робити поки ще не знайшов кохання свого життя – не цілеспрямовано шукати, а працювати над собою, розвиватися у стосунках з Богом, також тримати себе в тонусі (ходити в спортзал і читати книги). Думаю, всi запам’ятали iлюстрацiю, коли Мирослав виклав на столi одну пiрамiдку зi справжньої цегли – відносини, що будуються на Бозі, а другу iз сiрникових коробкiв – відносини без міцного фундаменту.
Далi ми мали нагоду просто поспiлкуватись й попити чаю, а дiвчатам випала унiкальна нагода зробити кiлька милих фото на фонi великого червоного сердечка. Ось такий був вечiр. Слава Богу й особлива подяка всiм, хто його готували.
Вова Братащук
Пожертвування для ІБЦ
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.