Спантеличені появою нової вже надто відомої небезпеки та обмеженнями щодо масових заходів, наша спільнота не збиралася разом близько трьох місяців. А як же тепер, коли потроху є можливість надолужувати втрачене, і чи дійсно ми багато втратили? І чого ми набули за цей період?
14 червня – це перша неділя після карантину, коли ІБЦ могла зібратися разом. Щоправда все ж дотримуючись певних обмежень (маски, відстань, антисептик…). Погода була дарована з неба! Якщо напередодні весь тиждень пекло сонце, а за ніч пройшов сильний дощ, то на час трьох богослужінь – ідеальний умови.
Сиділи віддаль один від одного, в трьох різних локаціях. Екран транслював на вулицю все (або майже все), що відбувалося в залі нашої Світлиці. Ця споруда ще на декілька місяців стане основним місцем для богослужінь, оскільки наш новий зал на стадії завершення основних ремонтних робіт.
Модератор привітав присутніх та помолився, а гурт прославлення продовжив цей час славними піснями хвали Богу. Це було особливо приємно чути голоси одне одного і співати однодушним хором. Дещо вражаюче, багато сумували за цими моментами, хоча ІБЦ ні на неділю не припиняли транслювати богослужіння-онлайн. Та всі згідні, що онлайн – хороша річ, яка виручала домашні групи, молодіжки, недільну школу і зустрічі команд служінь, але вона ніколи не замінить справжнього погляду, обіймів, слів підтримки і спільної вечері разом…! Тому нам було цінно бачитися знову “оффлайн”.
Старший пастор Микола Романюк підвів підсумок карантинного часу. Хоча за його словами ми і не були готові до такого, втім за цей період народився новий “продукт” і не один: онлайн- богослужіння для великого кола людей, онлайн бесіди на актуальні богословські, церковні, суспільні теми, онлайн-бесіди на сімейні теми, сніданок з ІБЦ ( більше 50 випусків), англомовний ютуб-канал, телеграм канал недільної школи, театральні вистави в zoom, молитовна група zoom, хор (дитячий та загальний) в zoom, Вечеря Господня у групах.
Також пастор вказав на три дуже важливі уроки, які ми винесли з часу карантину, а саме:
- Нам потрібно ні за яких обставин не втрачати тісне спілкування: чи «в живу», чи за допомогою телеграму, зуму, інших способів. Тісне спілкування в командах служіння допоможе бути ефективнішими.
- Ми потребуємо вчитися мобільності, щоб швидше переключатись і діяти у нестандартних ситуаціях.
- Ми можемо бути більше творчими. Служіння під час карантину по потенціалу нашої церкви могло б бути більшим, особливо, що стосується проповіді Євангелія в нестандартних умовах.
Проповідь Ігоря Бандури надихнула пізнавати Бога, якого до кінця пізнати неможливо, особливо роздумуючи про Його Триєдинство. “Трійця – це доступна нам реальність, проста у використанні і дуже складна в осмисленні.“ Дуже важливим було нагадування: “Ми приступаємо до Трійці найперше не як теологи, а як поклонники”. Запам’яталися слова проповідника: “Перше, ніж церква стає середовищем навчання, душеопікунства і служіння, вона має стати місцем, де ми відчуваємо і переживаємо любов Божу і любов один до одного”.
Після зібрання за доброю традицією ми могли взяти каву з бутербродом та продовжити спілкуватися один з одним на церковному подвір’ї. Нам важливо бачити очі одне одного, чути слова вітання і підтримки і підбадьорення. Як церква ми не можемо без спілкування і взаємотурботи. І ще спільність завжди надихає і укріпляє віру.
Ми не знаємо, як буде далі, але нам, християнам, треба бути готовими і зустрічати нові виклики так, як вони зустрічають нас – без страху!
Анна Федчук
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.