Місіонерської поїздки – це, безперечно, найяскравіші моменти літа кожного, хто до них залучався. У цьому році наша церква завершила свій “місіонерській марафон” у місті Миронівка Київської області, що знаходиться за 120 км від Ірпеня.
Команда на чолі з Віталієм Колесником та Дарією Хижняк не злякалася нічого: ні наметів, ні дощу, ні комарів, ні навіть дітей:)
Отже, табір ми розпочали з неабияким ентузіазмом. На ранкову програму першого дня спершу прийшло біля 20 дітей, але завдяки їх веселому галасу під час “Олімпійськіх ігор” (більш відомих як “квадрат Авани”), діти, які проживали неподалік, просто не змогли лишитись байдужими. Тож через годину після початку наш Тиждень Спорту налічував вже більше 40 діток. Після ігор малеча ділилася на команди за віком і відвідувала різноманітні станції, які, ми надіялися, мали бути корисними для їхніх як тіл, так і для душ. Радісно було те, що однією з найулюбленіших станцій дітвори була саме Біблійна історія, де Марія (Ксенія Бабак) натхненно розповідала їм історії зі свого життя. Протягом тижня кількість учасників ранкової програми впевнено збільшувалася і у п’ятницю уже було майже 100 дітей!

Після невеликого відпочинку команда з новими силами розпочинала вечірню програму для молоді. Зазвичай вечір проходив майже непомітно, адже різноманітні станції, змагання, призи, та, звичайно, солодка вата неабияк захоплювали, на мою думку, непримхливу молодь Миронівки. На завершення кожного дня ми ділилися нашими свідоцтвами щоб показати, що Бог є набагато ближчим та реальнішим, аніж вони Його знають. Цей час був неймовірним натхненням для нас, адже молодь Миронівки дуже вражала своєю відкритістю та щирістю.


По завершенню 5 днів Тижня Спорту ми запросити дітей на дитячий клуб у приміщенні Дому Молитви. Перешкодою не стала його віддаленість від центру і в суботу ми радо вітали більше 20 діток на порозі церквної споруди. Вони радо співали вивчені раніше пісні, грали в “Олімпійські Ігри”, слухали та навчались завдяки Біблійній історії та на завершення робили саморобку-експеримент.


Ми повернулися додому з наповненими серцями та з величезною вдячністю Богу за такий час у служінні!
Але ми зберегли Миронівку в серці і просимо приєднатися до нас у молитві, щоб помісна церква зростала служителями з палкими серцем. Щоб Бог надихнув та подав сили братові Сергію та його дружині Анні, щоб зросла їхня команда. Тож проситимемо у Бога росту для цієї церкви, запалення сердець людей та щоб Його Ім’я прославились у цьому містечку і аж по всій землі! Адже ми знаємо, що навіть одна людина може змінити історію, коли з нею Бог!
Ксенія Малік




Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.