biblechurch
Уперше цього року молодь Ірпінської Біблійної церкви разом з лідером Мирославом Волосецьким проводила «Тиждень спорту» в невеликому містечку Корсунь-Шевченківський, що знаходиться в 144 км від Києва.
Зібравши нашу команду, що складалася з дванадцяти людей, і підготувавши молодь міської церкви, Бог почав робити велику справу через маленьких людей.
Кожного дня, був денний табір для дітей від чотирьох років до тринадцяти, що проходив на території церкви.
У перший день було мало дітей. Та це не було приводом розслабитися. Головне – не кількість, а якість. Тому, розпочавши програму з молитви та пісень, діти пішли на станції.
Так як табір був у єврейському стилі, діти отримували «шекелі» – валюта, за яку діти мали можливість в останній день купити собі іграшки, солодощі або речі.
Кожна група діток мала можливість послухати історії від героїні Марії – мами Ісуса. Це давало можливість дітям уявити, ніби вони самі бачили те, про що розповідалося.
Також, на станції «Ремесла», дітки робили подарунки, листівки так інші корисні дрібнички для себе та своїх близьких.
Коли наші маленькі друзі потрапляли у царство експериментів, то там, навіть, мухи не літали, тому що, нудьгувати – просто не було можливості. А захват, інтерес і подив – це те, що можна було побачити на обличчях маленьких дослідників.
На станціях розваг, ігор з м’ячем і тімбілдінгу, юні, але завзяті спортсмени, проявили себе з найулюбленішого свого боку. Адже вони саме в тому віці, коли енергії – хоч віднімай! На музиці також були свої “зірки”. Єврейські мотиви не залишають байдужими нікого.
З кожним днем, дітей приходило більше. Ми молилися. І дітки також виконували свою роль – розказували батькам, друзям, сусідам про табір. Маленькі щасливі обличчя – найкраща реклама!
У другу половину дня, ми збиралися і їхали в парк, щоб проводити час з молоддю. Для цього в нас було все необхідне: бажання, сили і м’яч. А також ще різний спортивний інвентар.
Кожний обирав те, що йому більше подобалося: волейбол, футбол, бейсбол, дартс, гольф, лакрос. Створювалися команди, з яких потім обирали переможців. А ось переможці вже отримували головний приз – сертифікат на відвідування піцерії.
Також була лотерея, в якій можна було виграти майже все, що хочеш. Це було приємною несподіванкою для її учасників.
Кожного вечора, з завершенням програми, було свідоцтво одного з членів команди і молитва. Навіть ті, хто не приймав участь ні в іграх, ні в лотереї, підходили, щоб подивитися і послухати. Ми бачили милість Божу – в перший день було багато обставин проти нас. Та все це не завадило молодим хлопцям і дівчатам, яких все більше приєднувалося, проводити час разом з нами – поєднувати приємне з корисним.
Від’їжджаючи, ми бачили і розуміли, що цей тиждень – це тільки початок. Початок великої праці. Та Слово посіяне! І дай Бог, щоб Воно проросло і діти навернулися до Бога.
Анета Дубова
Пожертвування для ІБЦ
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.