biblechurch
22-28 липня відбулася четверта місіонерська поїздка молоді ІБЦ. Наша команда на чолі з Віталієм Колесником складалася з 16 чоловік і нам випала можливість послужити у славному місті Тернопіль. Дана поїздка носила благовісницький характер з метою дружньої підтримки молодої церкви Філадельфія, яку організовує Едуард Курат. Це була чудова нагода познайомитися ближче з його сім’єю, місцевою християнською молоддю, обмінятися досвідом та зміцнити відносини з молодими християнами та місцевою молоддю. День розпочинався з особистої зустрічі кожного з Богом й переростав у загальну 20-хвилинну зустріч, де кожен учасник міг поділитись думками на основі прочитаного Слова. Зустріч закінчувалась загальною молитвою поклоніння. О 10.00 у нас розпочиналася програма дитячого денного табору, який тривав до 13.30. За цей невеличкий відлік часу ми співали пісні прославлення Богу, слухали біблійну історію, робили саморобку і навіть грали у рухливі ігри. Чесно кажучи, ми не розраховували на велику кількість діток, віри не вистачало. Хоча даремно, адже наш Господь – Бог чудес й див, і ще першого дня до нашого табору завітало 39 дітей! Згодом кількість малят все збільшувалась, і зросла до 61 дитини (слава Богу за це!). Останній день дитячого табору пройшов під гаслом «Тато, мама, я – спортивна сім’я», направлений на дітей та їхніх батьків. Вони разом брали участь у спортивних естафетах, а згодом батьки супроводжували дітей на станціях. Ми були щасливі, що змогли подарувати радість цим сім’ям, показали, як важливо разом проводити час.
Після дитячого табору наша команда приділяли увагу підліткам. Хлопці збирали команди й грали у футбол, дівчата в свою чергу завзято та бадьоро підтримували футболістів за межами поля. Інші учасники не витрачали час дарма, змагалися в настільних та інших іграх.
На зміну підліткам приходила молодь. Після вечері ми з гарним настроєм та позитивними емоціями прямували на «співоче поле» – місце дозвілля та відпочинку місцевої молоді. Там ми знайомились з новими друзями, розповідали їм про себе, цікавились їхнім життям, запитували про стосунки з Ісусом, запрошували молодь приєднуватися до нас в іграх. Згодом, коли наша команда достатньо познайомилася з місцевими, ми розповідали їм про Ісуса Христа та про Його цінність у нашому житті. Це були надзвичайно чудові люди, які потребували Бога та Його втручання в своє життя. Для нас було неабияким щастям поділитися звісткою про Господа з іншою молоддю, яка ще перебуває в стані пошуку себе і істини.
На зміну підліткам приходила молодь. Після вечері ми з гарним настроєм та позитивними емоціями прямували на «співоче поле» – місце дозвілля та відпочинку місцевої молоді. Там ми знайомились з новими друзями, розповідали їм про себе, цікавились їхнім життям, запитували про стосунки з Ісусом, запрошували молодь приєднуватися до нас в іграх. Згодом, коли наша команда достатньо познайомилася з місцевими, ми розповідали їм про Ісуса Христа та про Його цінність у нашому житті. Це були надзвичайно чудові люди, які потребували Бога та Його втручання в своє життя. Для нас було неабияким щастям поділитися звісткою про Господа з іншою молоддю, яка ще перебуває в стані пошуку себе і істини.
Ця поїздка не залишила байдужим нікого, а навпаки пробудила нас. Ми їхали туди з ціллю служити та допомагати іншим. З Божою допомогою наша команда впоралася з цим завданням, але натомість кожен учасник команди отримав щось своє: переоцінка цінностей, примноження віри, чудово проведений час. Бог провів колосальну роботу над кожним з нас. Ми повернулись в сім’ї, церкву й місто абсолютно іншими. Кожен з нас зрозумів, яка у нас чудова Ірпінська Біблійна Церква, як за неї варто дякувати Богу.
P.S.: Особлива подяка родині Едуарда та Олени Куратів, які запросили нас й які самі протягом цілого тижня були з нами пліч-о-пліч. Нехай Господь рясного благословить їхню родину та їхнє служіння на Тернопільщині!
Ніна Замостян
Що пережили у цій поїздці наша молодь:
Оля Потеряєва, 16 років:
Здавалось, ніби відстань і мова (бо деякі з нас спілкуються російською) можуть створити якісь бар’єри, проводячи табір у місті Тернопіль. Проте і в цьому нам допоміг Бог. Комусь легко давалась українська мова, комусь важче було перейти на неї, але всі розуміли важливість цієї справи. Наша ірпінська команда була достатньо різноманітною, але саме через це, ми виконували нашу місію якомога точніше. Можу сказати з впевненістю, що такі поїздки більш впливають на нашу молодь, ніж молодіжні табори. Служачи – отримуєш більше. Кажучи про себе, я отримала великий досвід: у праці з командою, досвід євангелізації, досвід ставити інтереси людей вище своїх. Зрозуміла, що єдність – це така сила, яка спроможна творити великі справи. Маю впевненість в тому, що якщо Бог дав добро на якесь діло, то Він буде піклуватись про нього і благословлять на далі.
«Віддати лєпту, отримати велике майно», – так я називаю цю місіонерську поїздку. Багато хто з нас отримав досвід , пробуючи нове служіння, таким чином шукаючи свій дар. Кожного дня я дякувала і дякую Бога за те, що у Тернополі є така чудова місцева команда. Велика подяка Едуарду і його родині за те, що так гостинно прийняли.
Було дуже важко їхати звідти. Затишне місто, чудові люди, великі перспективи. Бог благословив нас знайомством з такими дружелюбними мешканцями міста Тернополя. Вірю у те і сподіваюсь, що це не останній захід, який ми проводимо з церквою Філадельфією».
Ксенія Ткаченко, 17 років:
Повернувшись з поїздки до славного міста Тернопіль моє серце охоплюють і до цього часу дві різні емоції: перша – радість з того,що Бог проявляв свою силу і дарував дітям та молоді Тернополя Живе Слово та інші благословіння, а друга – це сум, величезний сум, що тиждень пролетів так швидко! Я певна, що кожен з команди назавжди закарбував у пам’яті той чудовий час, коли Бог відкривався по-новому, а діти та молодь дарували свою довіру й щирість. Тож єдиним висновком може бути одне: слава Богу!
Оля Потеряєва, 16 років:
Здавалось, ніби відстань і мова (бо деякі з нас спілкуються російською) можуть створити якісь бар’єри, проводячи табір у місті Тернопіль. Проте і в цьому нам допоміг Бог. Комусь легко давалась українська мова, комусь важче було перейти на неї, але всі розуміли важливість цієї справи. Наша ірпінська команда була достатньо різноманітною, але саме через це, ми виконували нашу місію якомога точніше. Можу сказати з впевненістю, що такі поїздки більш впливають на нашу молодь, ніж молодіжні табори. Служачи – отримуєш більше. Кажучи про себе, я отримала великий досвід: у праці з командою, досвід євангелізації, досвід ставити інтереси людей вище своїх. Зрозуміла, що єдність – це така сила, яка спроможна творити великі справи. Маю впевненість в тому, що якщо Бог дав добро на якесь діло, то Він буде піклуватись про нього і благословлять на далі.
«Віддати лєпту, отримати велике майно», – так я називаю цю місіонерську поїздку. Багато хто з нас отримав досвід , пробуючи нове служіння, таким чином шукаючи свій дар. Кожного дня я дякувала і дякую Бога за те, що у Тернополі є така чудова місцева команда. Велика подяка Едуарду і його родині за те, що так гостинно прийняли.
Було дуже важко їхати звідти. Затишне місто, чудові люди, великі перспективи. Бог благословив нас знайомством з такими дружелюбними мешканцями міста Тернополя. Вірю у те і сподіваюсь, що це не останній захід, який ми проводимо з церквою Філадельфією».
Ксенія Ткаченко, 17 років:
Повернувшись з поїздки до славного міста Тернопіль моє серце охоплюють і до цього часу дві різні емоції: перша – радість з того,що Бог проявляв свою силу і дарував дітям та молоді Тернополя Живе Слово та інші благословіння, а друга – це сум, величезний сум, що тиждень пролетів так швидко! Я певна, що кожен з команди назавжди закарбував у пам’яті той чудовий час, коли Бог відкривався по-новому, а діти та молодь дарували свою довіру й щирість. Тож єдиним висновком може бути одне: слава Богу!
Пожертвування для ІБЦ
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.