Кожного року християни всього світу святкують Великдень – найвеличніше з християнських свят, торжество Життя над Смертю, урочистий день надії на майбутнє та впевненості у своїй вірі. Цей рік став особливим тим, що служіння, приурочені до Пасхи, відбувалися чотири дні підряд.
Великоднє дійство розпочалося дванадцятого квітня, в четвер, на вечірньому служінні. Це був вечір споминання жертви Христа. Зі сцени пролунав заклик споглядати Того, Хто помер і дарував спасіння людям, славити Того, хто жив, помер, воскрес і живе понині! Щирими та богонатхненними були молитви в цей вечір, адже кожне вірне серце дякувало Ісусові за Його діяння. Проповідував в четвер наш любий гість – пастор Гергард Рьотінг, який зосередив увагу на цифрі тринадцять, не як на «страшному числі», а як на тій главі Єв. від Івана, без якої неможливо уявити останні дні життя Ісуса. Три пункти виділив у своїй проповіді пастор Рьотінг: помилка, якій немає рівних, приклад, якому немає рівних, і Божественна любов, якій немає рівних.
Неймовірна помилка в тому що Ісус, здатний втручатись у „брудні” частини нашого життя і змінювати на краще, Ісус, Який все створює і формує, – схиляється перед учнями всіх часів і народів, щоб «омити їм ноги» – це є справжнє упокорення і це неймовірно!
Неймовірним є особистий приклад Ісуса. Він учив своїх учнів і вчить нас іти навіть до «незручних» людей. У цьому контексті упокорення – це не християнський термін, а християнський вчинок. Важливим моментом також є те, що Бог будує своє Царство лише з упокореними. Божа любов – це та любов, яку нема з чим порівняти. Ми потребуємо щиро казати один одному, що ми любимо, бо так ми знаходимося в свідомості Христа й по цьому нас пізнають у світі. Ми повинні не мати любов як явище, а самі бути любов’ю.
Після проповіді було Хліболамання, яке проводив Григорій Іванвич Комендант. Він закликав кожного приєднатися до Вечері у ролі члена християнської сім’ї і послідовника Ісуса, цим самим виражаючи свою любов.
Особливі слова запали мені в серце з пісні, яку виконав Віталій Марценюк: «Знамено Христа – це знамено любові, яке допоможе шлях пройти до Небес». Так, дійсно, Ісус є нашим знаменом, нашою любов’ю і цей вечір став чудовим тому нагадуванням.
П’ятниця тринадцяте. Та хіба молодь боїться забобонів? Звичайно ж, ні, коли мова йдеться про молодіжну зустріч з особливим гостем. Зі Швейцарії прилетів до нас Андре Ернст. Цей чоловік, не обділений почуттям гумору, розповідав нам про Ізраїль – історію та особливе значення цієї країни. Євреї є обраним народом Бога, тому що на їхньому прикладі Він хоче показати модель відносин між ним та людством.
В суботу, чотирнадцятого квітня, відбулася зовсім особлива зустріч! На моїй практиці такого ще не було. Це була нічна зустріч, вечір поклоніння і споглядання Спасителя. Вона розпочалася о десятій годині ночі. Не дивлячись на пізню годину, людей прийшло більше, ніж очікувалося, так, що й місця в Домі Марка не всім вистачило. Але на цьому особливості не закінчилися. Старший пастор Микола Романюк та пастор Сергій Сологуб вводили нас у курс справи. Кому вистачило, отримав вірш із Біблії. Всі вони були взяті з книги пророка Ісаї 52:13-14–53:1-12, але в різних перекладах. Цей уривок з Біблії був узятий не випадково. У віршах Іс. 52:13-14-53:1-10а автор описує Христа, який страждав від наших гріхів, але в текстах Іс. 53:10б-12 показується Ісус живий, Ісус, який переміг смерть. Отже, кожен, хто отримав текст, повинен був в тиші свого серця роздумувати над цим віршем, а потім зачитати і помолитися в його контексті. Молитись за прочитаним текстом міг також і кожен бажаючий. Проста і дружня атмосфера посилювалася піснями хвали під гітару. Ніхто не пішов в цей вечір додому сумним або розчарованим.
А в неділю, п’ятнадцятого квітня, в цей чудовий весняний день настало свято Великодня. Дім Миру був переповнений! Ще б пак! Кожному хотілося в цей чудовий день бути з церквою і разом прославляти Христа-переможця. Надихаюче прославлення наповняло серце радістю і буквально відчувалася присутність Ісуса разом з нами. Як завжди чудовою була дитяча програма. Щирі віршики про Ісуса, радісні пісні та білі одежі не могли залишити байдужою жодну людину.
У цей святковий день проповідував пастор Станіслав Ґрунтковський в рамках серії: «Немає нікого, як Він!» Проповідь була про Бога Який є Вічний. Станіслав змусив задуматися нас, коли задав два питання, від відповіді на які залежить наше життя: 1) Чи є Бог? 2) Якщо Бог є, то який Він?
Ключовим текстом стало Об’явлення 1:1-19. Проповідь рясніла прикладами з фізики, які й годі переказати. Але, що можна сказати з впевненістю, то це про три помилки які люди роблять щодо вічності:
1. Вічність можна заслужити (Мв. 19:16-22).
2. Вічність можна відкласти на потім (Лк. 12:16-22).
3. У вічності можна щось змінити (Лк. 16:19-31).
Тому на всі три заблудження є одна біблійна відповідь: «Ні».
Важливу роль в нашому житті відіграє правильна підготовка до вічності: блаженний той, хто слухає і виконує Боже слово (Об’яв. 1:3).
Але на цьому свято не скінчилося. Ввечорі, о четвертій годині, всі знов зібралися в Домі Миру на загально церковний пікнік. Кожен приніс, що зміг: солоденьке, солоненьке, попити… Пікнік складався з двох частин: серйозної та їстівної. В першій частині ми співали пісень під гітару, слухали свідоцтва пасторів і гостей церковних діячів, які висловлювали свою думку про те, що для них є Пасха. А ще прощалися з родиною Марценюків, які провівши в нашій церкві трохи більше року, повертаються назад до Хмельницького. Прощатися завжди сумно, але, як сказав Віталій, контактів ми не втратимо.
Друга частина була смачною. Мужні кухарі-чоловіки порадували нас юшкою з риби та пловом, які були приготовані на вогнищі в котлах. Справжня смакота! Поївши в своє задоволення, люди почали спілкуватися ще активніше, ніж на початку. А молодь та підлітки, звичайно ж, грали в спортивні ігри: футбол, волейбол, сквош та ін. Навіть, дощ, який постійно накрапав, не міг стати для них на заваді.
Ось так благословенно, весело і корисно для духа, душі і тіла наша церква відсвяткувала календарне свято Великдень. Чому календарне? А тому, що кожен день ми святкуємо Пасху в своєму житті.
«І Він зник з виду нашого, щоб звернувшись до наших сердець, ми могли там знайти Його. Бо Він пішов, і, ось, Він тут». Св. Августин
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.