Відбудовувати та охреститися!

У червні в ІБЦ знову завітала команда наших друзів-християн з Нідерландів. Як і в минулих поїздках, вони приїхали, щоб розбирати згарища осель в Ірпінському районі, які залишились після деокупації, будувати каркасні будинки ірпінчанам, кошти на які збирали на своїй батьківщині. 

Це неймовірна допомога і служіння наших братів і сестер! Хоча зі своєї сторони вони кажуть, що “ми приїхали підбадьорити… але насправді українці нас підбадьорили. Такою має бути церква!”, а також захоплюються рішучістю народу України. Вільний час також проводили разом з українською командою – спілкування, велопоїздка та екскурсії в Бучу. 

Але цього разу трапилася неординарна подія – троє хлопців голландців вирішили охреститись разом з іншими прихожанами ІБЦ під час богослужіння, і вся церква зустрічала їх оплесками і супроводженням “Один Господь, одна віра, одне хрещення для всіх”.

Тонні Янсен (Tonny Jansen), лідер команди, поділився з нами: “Це був мій 4-й тиждень в Україні після війни, 3-й раз в Ірпені. Тому коли я їхав сюди, було відчуття, ніби їду до родини. Було добре і приємно працювати з українською командою. Я думаю, що ми разом провели чудовий тиждень на честь Його Царства. Важливою мотивацією є те, що ми є церквою разом. Ми продовжували прибирати та будувати, але, звичайно, також багато підтримували одне одного через спільну молитву, спільне перебування на церковній службі. Знову і знову мене вражають і зворушують спустошення війни, розповіді жертв і сила та стійкість українців. У нашої групи був надзвичайний тиждень, який розпочався з хрещення 3 членів команди. Крім того, протягом тижня було багато взаємного спілкування один з одним і з нашою родиною в Україні. Я з нетерпінням чекаю наступного разу; не терпиться знову бути в Ірпені.”

Ось як про це ділиться Артур Ноумз (Arthur Andries Hugo Houme): “… Попередня поїздка була дуже особливою (квітнева група). Тоді я мав багато глибоких і дуже відкритих розмов про віру. Тоді я побачив любов, яку відчувають ці люди, живучи з Богом. І я заздрив цьому. Особливо я запам’ятав текст: «Якщо ти просиш пробачення, Бог уже простив тебе». Я багато молився до Бога, щоб дозволив мені прийняти Його прощення. У Нідерландах я повернувся до своїх старих звичок. Але щось змінилося: Бог допоміг! Він приводив людей на моєму шляху, які завжди повертали мене до Нього. Оскільки я повертався в Україну, потрібно було зробити кампанію по збору грошей. Важко зібрати 4000 євро за короткий тиждень. Роб і я сказали одне одному: ми не маємо над цим контролю, все, що ми можемо робити, це молитися. І Бог відповів! Ми зібрали понад 7500!

Мене питали: чи змінилася ваша віра через подорож? Я переконався, що відповідь, яку я дав, прийшла не від мене самого, а від Святого Духа. Я багато молився про милосердя і мудрість. Я молився, щоб Бог провадив мене. Коли ми приїхали в Україну в червні, в перший вечір я дізнався: завтра буде хрещення. Мені спонтанно спало на думку: я хочу цього!

Роб і Кіз зазначили, що вони говорили про це в автобусі і відчували те ж саме. Ми думали, що охреститися — це гарна ідея, але нездійсненна, можливо, нам варто знайти річку і самим провести службу хрещення. Та недільне богослужіння було про Святого Духа, і там було чудове запрошення. Через кілька хвилин було вирішено, що я можу охреститися. Я отримав одяг для хрещення і заходжу до церкви з українцями. Під час проповіді  я відчуваю сумнів, чи правильно я роблю це тут, як єдиний голландець? З серця раптом я отримую текст: Вірую, Господи, прийди на допомогу моєму невірству. Я молився цим текстом до Бога протягом решти богослужіння. Виходимо з церковного залу до баптистерії. Раптом приходять Роб і Кіз теж в одязі для хрещення, і я відчув, як мої сумніви змінюються радістю.

Я охрестився, тому що Бог поставив це на моєму шляху. Я молився, щоб Він вів мене, і Він дав мені це хрещення, щоб прийняти те, що Він давно пробачив. Не те, щоб зараз я відчував себе хорошим християнином, далеко не так, але я знаю, що більше не можу жити без Нього!”

Ми щиро раді за Артура і також щиро вдячні нашим друзям голандцям за неймовірне служіння, яке вони роблять для нашого міста, за їхні добрі серця, і як Христос через них прославляється в Ірпені!