biblechurch
Ужгород – місто, в якому кожен другий магазин має назву «ABC» або «Зина 0-24», місто, в якому водії таксі переконують тебе, що вулиці, на якій ти проживаєш, не існує, місто, в якому автомобілів зі словацькими номерами більше, ніж з українськими – саме такі враження склалося у групи молоді з Ірпінської Біблійної Цервки. І ці враження за тиждень служіння перетворилися у запевнення, що в наступному році їх варто чекати саме тут!
Згадуючи про усі недоліки проведеного дитячого табору (21-25 липня) у цьому місті, найбільше невдоволення викликала дощова погода, що тривала протягом трьох днів. Але ніщо не могло завадити нам виконувати Велике Доручення у найрізноманітшніший спосіб. Нас надихав неймовірний ентузіазм і відданість служінню наших хлопців-спортсменів. Оскільки у місті Ужгород проводився спортивний табір, то велика відповідальність покладалася саме на хлопців, і вони з нею справилися. Увага ж дівчат приділялася спілкуванню з дітьми, особливо після табору.
Окрім дружньої команди з Ірпінської Біблійної Церкви у складі 12 чоловік, на чолі з прекрасним лідером Віталієм Колесником, ми мали змогу служити з людьми із ужгородської церкви «Нова Надія». З перших днів у служителів зав’язалися тісні дружні стосунки, що тільки сприяли спільній і плодовитій праці.
Кожного ранку на 9:00 у приміщенні школи №6 збиралися діти, які мали бажання не лише пограти із лідерами у спортивні ігри, а й почути Боже слово. Більше 30 підлітків кожного дня приходили на біблійні уроки, де вчителі розповідали про Творця усього світу, Його добрі справи та вплив на життя звичайних людей. Цікаво, що дітей найбільше захоплювали свідоцтва лідерів і особливо зміни, які здійснював Бог у їхньому житті. Дехто навіть не міг стриматися, і плакав, хтось починав розпитувати про покаяння, а когось взагалі не зачіпали сказані слова. Але і з впевненістю можна сказати, що зерно, посіяне в душі кожної дитини, не пропаде безслідно.
Загалом, враження від поїздки і у дітей, і у служителів неймовірні. І до сьогодні, діти знаходять нас у соціальних мережах і задають різні питання та запрошують у гості, з нетерпінням чекаючи наступного року. Як і ми.
Влада Здіорук
Пожертвування для ІБЦ
Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.