Зростайте у благодаті та пізнанні Ісуса!

У неділю 12 травня наша церква святкувала одразу два свята – День Матері та свою 16-ту річницю. Цього дня ми усі вітали наших матерів і дякували Богові за наш духовний дім. Бо ІБЦ прекрасна, жива церква, куди з задоволенням ходять сотні людей. Хоч усе починалося все з малого. Колись Бог побудив серце Костянтина та Анжели Гончарових започаткувати нову церкву. Спочатку це було більш схоже на малу групу, 5-10 чоловік. Але згодом ІБЦ почала розростатися – 20, 50, 80 людей. І ось, через 16 років, ми є свідками Божого благословення – церковна родина нараховує майже 400 постійних відвідувачів, прекрасна територія, де гарні умови для дітей, молоді і… усіх,  хто шукає Бога або хоче про нього дізнатися більше!

Свято розпочала наша наймолодша молодіжна група, багато з учасників якої є однолітками церкви. Коли гурт прославлення співав «В Твоєму домі, Господи, приємно бути…» я подумала про наш новий церковний зал, у якому вперше проводилося святкове богослужіння. Це нічого, що він ще не готовий у повній мірі – потрібне опалення, світло, роботи по внутрішньому оздобленню ще не виконані. Але було радісно, що він увесь був переповнений людьми! І це справді велике благословення мати такий просторий зал для загального поклоніння!

Друга неділя травня – важливий день і для усіх – адже в цей день, разом з багатьма народами, українці шанують найважливішу жінку в житті будь-якої людини – маму! Наша церква приєдналася до загального святкування. Розпочала програму поздоровлення Софійка Матвеєва, яка заспівала дуже гарну пісню про маму.

Далі, пастор Станіслав Ґрунтковський говорив про їхню важливу роль у нашому житті, молився за матерів і Боже благословення для них. Наймолодші відвідувачі – дітки церкви 4-7 років – перебороли хвилювання і розповідали вірші, а потім заспівали пісню, присвячену мамі. І хоча у професійності їм ще рости і рости, зате щирості виконання не було меж, і у матерів у залі наверталися сльози радості. Після усіх привітань, Станіслав запросив виконати пісню-привітання свою дружину Аллу та дав присутнім невелику настанову, заохочуючи усіх, у кого ще жива мама, подзвонити їй, подякуйте  за щось конкретне. Хочеться вірити, що заклик подіяв, і мами присутніх у залі почули слова привітання і подяки.

Далі слово було надано старшому пастору нашої церкви Миколі Романюку. Він долучився до привітання матерям та сказав одну фразу, яка дуже врізалася мені у пам’ять: «Часто наш народ свою пошану і повагу зводить до одного дня. Так на приклад, ветерани часто живуть у злиднях, але на 9 травня показово витрачається багато грошей на святкування. Також часом ми шануємо матір одного дня, хоча маємо радувати її постійно нашою увагою. Ми маємо взяти собі це за правило!».

Пастор Микола зачитав слова привітання від пастора-засновника Костянтина та Анжели Гончарових. А ще він наголосив, що церковне приміщення будується для людей, а не для Бога, адже церква – це не стіни, а кожен з нас, у кому живе Господь Ісус. Він закликав братів та сестер «щоб зростали в благодаті й пізнанні Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа» (ІІ Петра 3,18). Також підвели підсумки щорічного розпродажу «Благословенні дрібниці» та святкового збору коштів на будівництво церкви. Ми дякуємо Господу за те, що він відкривав серця людей для пожертвувань.
Після цього пастор Сергій Перевишко проповідував на тему «Чужий за власним бажанням». Відому притчу про блудного сина, пастор Сергій виклав не зі сторони блудного сина, а зі сторони його старшого брата, теж, як виявилося, блудного сина. Адже він знехтував відносинами зі своїм батьком та близькими, він не розумів головного – сили батьківського прощення і любові. Він не розділяв цінностей батька, а лише був ображеним через матеріальне. Пастор Сергій, з огляду на річницю, застерігав членів церкви від того, щоб не ставали «старшим братом» і давав практичні поради для цього.

Закінчилося святкове служіння, звичайно, великим,смачним святковим тортом! Його приготували дбайливі руки наших сестер. Люди могли порадіти спільності, поспілкуватися за чашечкою кави або чаю та шматочком торту (кому його вистачило).
Ми дякуємо Богу, що усі 16 років Він є поряд, Віг благословляє нашу церкву! І ми бачимо Його руку! Йому Слава!

Вікторія Паровенко
Яся Сидорчук