Жінки срібного віку

Cловами «Не зневажай розмову старших, бо й вони навчились від пращурів; від них наберешся розуму…» (Сир. 8:9) розпочалася перша в історії Ірпінської Біблійної Церкви зустріч сестер, яким за 60, а також жіночої ради та дружин служителів. Раніше не було зустрічей подібного формату. Протягом року ми відзначаємо День жінки, День матері, День батька, День захисту дітей. Але на жаль, наше суспільство дуже мало уваги приділяє людям старшого покоління. Великою мірою завдяки їм ми маємо мир у нашій країні, добробут і затишок у домівках, адже саме вони навчали наших батьків, а також і нас, передаючи найкращий досвід попередніх поколінь…

У світі ми маємо багато прикладів відзначення людей поважного віку. До речі, в Японії таких людей називають «люди срібного віку»! У Польщі, Франції, Росії та деяких інших країнах святкують День бабусі, коли вітають найстарших у родині, дарують квіти й подарунки, говорять теплі слова вдячності. У 1990 році на міжнародному рівні було затверджено вважати 1 жовтня Міжнародним днем людей похилого віку.

Ми знаємо також чудовий приклад азіатських країн, де старші люди користуються особливою шаною та повагою. Інколи молоді люди соромляться своїх стареньких батьків, дідусів і бабусь, тому що їхні обличчя вже втратили рум’янець, а натомість з’явилися зморшки — наслідлок тяжкої праці та різних життєвих потрясінь. Але в країнах Сходу вважається за честь мати в родині людину поважного віку. У неї запитують пораду, їй готують найпочесніше місце під час свят.
На нашому святі старші сестри також сиділи за гарними столами зі смачними ласощами. Вони були такі красиві! Усі уважно слухали ведучу Аллу Варносову, яка розповідала про нашу зустріч. Цікаві слова підбадьорення сказала Анжела Гончарова — дружина пастора. Діти зі школи «Мамин вихідний» також зробили сюрприз: заспівали декілька пісень на радість усім присутнім. Також було запропоновано фотопрезентацію у супроводі пісні Мои года – мое богатство»: старші жіночки потрапили у кадр під час певної церковної події. 

За чашкою чаю розпочалося знайомство. Спочатку молодша сестра розповідала кілька слів про себе, а далі витягувала з корзини папірець, на якому було написано ім’я старшої жінки, яка ву свою чергу розповідала про себе. Скільки нового та цікавого ми дізналися з уст наших старших жінок! Дехто розповідав про своє нелегке воєнне дитинство, про те, які помилки робили удорослому житті і як прийшли до Господа, часто уже в зрілому віці. Інколи неможливо було стримати сльозу, з захопленням слухаючи невигадані життєві історії.

Приємно здивувала Галина Василівна Тищенко, яка у  свої «за сімдесят» заспівала чудову пісню та прочитала вірш. Цими дарами вона служить у церкві все своє життя. Надія Данилівна Комендант підбадьорила жінок більше часу проводити у спілкуванні з Богом і в Ньому мати свій мир і спокій. Паузи між розповідями жінок заповнювалися духовними псалмами у супроводі гітари.

Наприкінці своєї розповіді кожна з присутніх мала можливість висловити своє побажання. Що ж бажають наші жінки срібного віку? 

НЕ ЗАБУВАТИ ПРО НИХ

ТЕЛЕФОНУВАТИ

СПІЛКУВАТИСЯ

ДОПОМАГАГТИ ДІСТАТИСЯ ДО ЦЕРКВИ

Тож давайте прислухатися до цих побажань та служитимемо нашим сестрам, адже в образі кожної з них ми послужимо Ісусу Христу!