На понеділок, 6 вересня, було заплановано загальноцерковну зустріч лідерів. Не знаю, як у вас, а у мене склався стереотип щодо таких заходів: серйозні заклопотані люди, чіткий порядок денний, регламент — щось схоже на нараду чи конференцію. Натомість я потрапила за круглий стіл, де сиділи усміхнені учасники, їхній вечір був звільнений для цієї по-справжньому важливої зустрічі, і всі вони були щиро раді знаходитися саме там.
На початку пастор Микола Романюк поділився з нами уривком з першого розділу послання до Ефесян. У ньому апостол Павло неодноразово використовує вирази «у Христі», «в Нім», «в Ісусі», а самих ефесян називає благословенними, усиновленими. Добре і надихаюче було почути на початку такої зустрічі не про важливість служіння чи посвяченість (хоча, звичайно, це винятково важливі речі), а про те, що ми маємо пам’ятати, для Кого ми служимо і хто ми у Ньому є. Тобто не забувати за працею, за лідерством прагнути Бога, а Він уже благословить і нас, і наш труд.
А потім лідери різних служінь — молодіжного, жіночого, музичного, підліткового, кафе та інших — ділилися роздумами і планами на майбутнє. То було особливе відверте та щире спілкування. Ніби потрапляєш у маленький світ, в якому живе, творить і мріє людина. Цікавих планів не перелічити — це і музичний табір, і початок «Школи без стін», і відкриття чергового сезону підліткового клубу Puzzle у новому форматі…
На завершення ми мали особливу молитву по троє один за одного, за наші служіння. Така молитва дуже зближує і нагадує про те, що наші служіння існують не окремо, а у взаємодії.
Отака вийшла лідерська зустріч. Для когось вона була звичною, а особисто для мене — такою, що змінила якісь мої певні внутрішні стереотипи. Сподіваюся, що з Божою допомогою це буде початок нового плідного та ефективного сезону служінь моєї церкви.




Залишити відповідь
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.