Пошук Бога у Волошках

Як і кожної зими, цього року Ірпінська Біблійна Церква влаштувала зимовий табір у селі Волошки Рівненської області. Уїк-енд зібрав близько сотні молодих людей, серед яких традиційно було чимало невіруючих.

Їхали двома автобусами. Дорогою грали в різноманітні ігри, було дуже весело. Навіть затерплі ноги не зіпсували чудового настрою. На базу відпочинку приїхали опівночі, в їдальні на нас чекала смачна гаряча їжа та запашний чай.

Після вечері, залишивши речі в комфортабельних теплих кімнатах, пішли на коротке ознайомче зібрання. Нам нагадали правила табору та ознайомили з розкладом на наступний день. Відбій був оголошений аж о третій годині ранку, проте дехто вирішив не гаяти часу та продовжити спілкування. Ще й на пінг-понг вистачило сил.

Табір називався GPS. Цю відому абревіатуру пошукової системи ми розшифрували так: «God People Salvation» — «Бог. Люди. Спасіння».

Вранці о дев’ятій усі зібралися в їдальні — заспані, з червоними очима, дівчата навіть нафарбуватися не встигли! Потім знову було загальне зібрання. Зробили веселу зарядку, прославили Бога щирим співом.

Сергій Сологуб назвав свою проповідь «Homo Google — Людина Шукаюча». Після проповіді спілкувалися у малих групах. Щирість та доброзичливість лідерів спонукали до відвертості та жвавих дискусій. А потім знову зібралися разом. Сергій підбив підсумки.

Надзвичайна загальнотабірна гра «Квест» також була пов’язана з пошуком. Кожній команді видали компаси, дали вказівки та відправили виконувати завдання. Бігати у пошуках кодових чисел довелося довго — по мокрому снігу, калюжах, багнюці. Зрештою, стомлені, у мокрих, хоч викручуй, шкарпетках, штанях, хлюпаючому взутті, проте веселі й задоволені, повернулися в корпус.

Після обіду — вільний час. Хтось заснув, хтось тихенько спілкувався, сушив одяг, але були й такі, хто повернулися до улюбленого пінг-понгу.

На вечірньому спільному зібранні перед проповіддю зіграли у дві захоплюючі командні гри. Спочатку із листків звичайного білого паперу за допомогою скотчу, клею та ножиць потрібно було зробити глобус. Команди швидко згуртувалися навколо столиків та приступили до роботи. По закінченні представили те, що у них вийшло. Яких тільки глобусів не було — і схожі на земний «оригінал», і дивні моделі планети майбутнього, а один навіть був із літачком та Місяцем. Для наступної гри кожній команді дали мапу України та список населених пунктів, які потрібно було знайти за певний час. Ось коли можна було перевірити знання з географії, проте вони виявилися майже непотрібними, тому що у своїх пошуках ми керувалися здебільшого інтуїцією та уважністю.

Після цього Сергій знову виголосив Слово, а наприкінці закликав тих, хто ще не присвятив Богові своє життя, до покаяння. Настала мертва тиша. Ніхто не рухався. І я на якусь мить засумнівалася, що хтось вийде вперед. Але Бог почув молитви вірних: двоє наших товаришів, Марія та Роман, вийшли покаятись. Це була дійсно щаслива мить! Шкода, що тільки двоє, що не так багато, як бувало раніше, та від цього кожна людина стає ще ціннішою…

День був насичений подіями, тож спали міцно, а вранці прокинутися було майже неможливо. Дехто взагалі не прийшов на сніданок. Проте ранкова зарядка на спільному зібранні розворушила нас, і ми приготувалися слухати слово Боже. Заключну проповідь Сергій Сологуб назвав «Homo God — Людина Божа». Кожна людина народжена шукати Бога, у серці будь-кого є порожнеча «у формі Христа», яку люди намагаються заповнити чимось іншим, та це не приносить ані задоволення, ані щастя. Лише Бог, люблячий та милостивий, дає людині можливість пізнати Себе і заповнює Собою цю порожнечу, даруючи благодать та любов.

До обіду грали у волейбол величезним різнокольоровим м’ячем. Було дуже весело та захоплююче — неймовірні па, прямі попадання у голови, заразливий сміх, дощ зі снігом сприяли гарному настрою.

Пообідавши, зібравши речі та зробивши спільне фото на згадку, вирушили додому. На виїзді із села рухалася похоронна процесія. Ми зупинилися, щоб пропустити її на вузькій дорозі. І промайнула думка: сьогодні ми так чудово проводимо разом час, спілкуємося, розмірковуємо над вічними істинами, а смерть ходить поруч, і жоден із нас не знає, коли Господь забере його… Тому потрібно пам’ятати, що наше життя — минуле, теперішнє, майбутнє — в руках всемогутнього Бога, і ми повинні завжди бути готовими постати перед Ним…

На мою думку, ніщо не об’єднує молодь краще, ніж такі табори. Спільні радощі й тривоги, перемоги та поразки, істини, народжені у спільних дискусіях, дають багато тем для обговорення надовго після повернення. А найголовніше те, що знаходиш нових чудових друзів, зміцнюєш відносини зі старими та просто радієш тому, що ти не один! Отож ми з нетерпінням чекатимемо літнього табору та нових яскравих і незабутніх вражень!

Дмитро Нечитайло: Табір сподобався, було багато часу на спілкування, ми мали змогу ближче познайомитися один з одним. Сподобалася гра, в якій потрібно було з паперу зробити глобус. Духовна програма була дуже надихаючою, велике спасибі Сергію Сологубу. Також дуже радий за тих, хто прийняв рішення покаятись у своїх гріхах.

Тимофій Бабенко: Мені дуже сподобався табір у Волошках!!! Класно було!!!

Мар’яна Конєва: Звичайно, дуже добре. З багатьма людьми познайомилася, проте ще не всіх запам’ятала, але, сподіваюся, що у мене все попереду! Проповіді чудові, через кожну я відчувала, що Господь говорить щось мені особисто. Усі ігри, програма загалом були продумані та збалансовані. А якщо коротко, то все круто!

Сєня Щокін: Загалом, сподобалося, але бувало краще. Не вистачало чогось. Можливо, незвично, оскільки звикли до «Килова». Але проповіді на висоті. Сергій молодець! Ігри прикольні, волейбол настільки сподобався, що й досі під враженням. У цілому — клас! Дякую!

Катя Желєзнова: Чудово: безліч класних людей, багато з ким ближче почала спілкуватись. Проповіді — супер, і спілкування в малих групах якесь незвичне. «Квест» — ноги мокрі від радості! Може, були якісь недоліки, але це неважливо!