Приборкання норовливих – дещо про непростий шлях місійних подорожей
Автор: ІБЦ    Вівторок, 21 липня 2015 00:00    Друкувати
Zaprudka_missionerska_poizdka_gra2Сезон місіонерських подорожей у 2015 році розпочало тринадцятеро молодих людей. Спочатку вони відправилися в село Запрудка, Іванківського району Київської області. Це була команда заледве знайомих, або навіть не знайомих між собою людей. Особисто для мене це була екстремальна мандрівка. По-перше, ми їхали самостійно, а не по запрошенню дружньо настроєної церкви, як зазвичай. По-друге, ми не зовсім розуміли, що собою являла ця місцевість. Село Запрудка вважається бандитським селом, бо в давнину туди поселяли переселенців з в'язниць. Звісно, пройшов час, але злочинність, підліткова залежність від алкоголізму та наркотиків та інших речей під назвою "гріх" залишилася "модною". Зазвичай, дівчата там стають мамами в 16-17 років. А ми проводили табір для їхніх дітей.
Зранку це був табір, і з першого до останнього дня кількість дітей збільшилась з сорока до шістдесяти. А ввечері ми робили вільний простір для молоді. Ми просто грали з ними у футбол та волейбол. Багато "модної" молоді приходили дивитись осторонь, але до нас не підходили. Вечір ми проводили коло багаття, де хтось з команди розповідав свідоцтво. У такі моменти ми хотіли, щоб усі були особливо уважні. Проте ми наткнулися на іншу поведінку. Підлітки лишалися, але їх гордість "вища" слів про Ісуса і правильне життя. Вони сильно заважали, інколи насміхалися. Для деяких навіть не існувало розуміння поваги до дорослих.
Zaprudka_missionerska_poizdka_hlopak
Zaprudka_missionerska_poizdka_kraft
Але люди з нашої команди, намагалися розмовляти з ними, щоб здобути авторитет. Молитвами і зусиллями нам вдалося на стільки прив’язатися до тих, хто залишався з нами, що навіть у нашу останню ніч троє "важких" підлітків прийшли до нас додому і слухали Слово про нашого Всемогутнього Бога і чисте серце. Здавалося, вони не хотіли входити. Вони такі дорослі і горді, але очі казали про пошук і цікавість.
Zaprudka_missionerska_poizdka_lakros3
Zaprudka_missionerska_poizdka_krug
Zaprudka_missionerska_poizdka_rizhik
У цій подорожі дех-то з місцевої молоді віднайшли себе у комусь із нас, а ми себе в комусь із них... Зараз ми плануємо відвідувати це село і надалі будувати відносини з дівчатами і хлопцями. Ми потрібні одне одному, а всім нам потрібен Бог...
Це коротка оповідь про нашу подорож. Розповідати, насправді є ще багато про що... А нижче можна прочитати, як все відбувалося безпосередньо очами однієї дуже приємної і особливої дівчини, яка мешкає в тому селі  - Тані Дударенко.
«Ось і закінчилися молодіжні вечори. Таке відчуття ніби вони ось-ось тільки почалися, але все вже, кінець. Чому ж так швидко проминув час? Тепер я можу відповісти на це питання.
Коли ми відчуваємо себе комфортно, як говориться ‘‘ніби у своїй тарілці’’, то не замислюємося над плином часу. Так було і на цих вечорах. Там була своя особлива атмосфера тепла, добра, розуміння. Кожен з нас віднайшов там таку людину, яка його якнайкраще розуміє та підтримує. Там нікому не бракувало уваги. А саме головне ми зрозуміли, що Бог завжди з нами. Це й справді важливо відчувати Його підтримку завжди, адже іноді ми стикаємося з такими проблемами, які здається неможливо вирішити.

Zaprudka_missionerska_poizdka_vechirnya

Ми хочемо виразити свою вдячність лідерам за все. Знаєте, було дуже приємно спілкуватися з вами. Кожен з вас - це особистість з якої треба брати приклад. У всіх бувають негаразди, але не всі можуть їх пересилити і йти далі. Дехто просто зупиняється і зациклюється на цій проблемі, а дехто надіється, що вона сама вирішиться, але не ви. Послухавши ваші відверті історії, ми дійсно захотіли відчути життя у всіх його барвах.
Напевно, хтось з нас дізнався щось нове, але все це прості життєві істини, які ви нам пояснили.
Ми чудово провели час. Дякуємо Вам за ці прекрасні спогади. Ви назавжди залишитесь в наших серцях. Дуже сумуємо…»
Ксенія Касак
Більше фото можна переглянути тут
 
Автор:
ІБЦ
ІБЦ