Божа втіха для стурбованого серця - декілька слів про зустріч для вдів
Автор: Оксана Матвіїва    Неділя, 29 березня 2015 08:33    Друкувати
Vdovi_zustrich_BochevarНастала весна, і вже в котрий раз жінки Ірпінської біблійної церкви вирішили організувати свято для вдів – жінок, які по-особливому потребують уваги і підтримки оточуючих. Ця зустріч відбулася 21 березня в Домі Марка. Майже всі святково прикрашені столи, були заповнені гостями.
Як завжди, жінки розпочали своє спілкування з молитви і співу. «Ти – моя сила у житті», «Господь є добрий Пастир мій» - були як єлей на душі присутніх. Далі пастор Сергій Сологуб проповідував на тему –  «Божа втіха для стурбованого серця». У наш неспокійний час війни, фінансової кризи та політичної нестабільності бути самотнім дуже важко. До кого ж звернутись бідній вдові у час лихоліття? Перед очима мимоволі з’являється картина – одиноко стоїть людина, хвилі б’ють її з усіх сторін, а Господь у цей час стоїть обабіч.
Vdovi_zustrich_Sologub
Цікаво, що люди в часи Ісуса Христа жили у таких самих обставинах – була війна, нестабільність і матеріальна скрута. Більше ніж 400 років Господь не посилав пророків на землю. Таке враження, що Бог залишив… Але саме в цей момент Він посилає Свого Сина, Який говорить до всіх:  «Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся… знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно» (Мв. 6:25-33). Ми – не сироти, у нас є Отець, Який піклується про нас. Справжня сирота хвилюється про завтрашній день – де вона заробить на прожиття, де сховається в час недолі. Не так ті, що мають батьків, а через них і безтурботне життя, і прихисток, і ніжні обійми.
Бог  - це наш Отець. Він узяв на себе відповідальність піклуватися про нас протягом усього життя. Йому неприємно, що ми інколи ведемо себе, як сироти. Вірш Ісаї 46:4 став ключовим:  «Я буду Той Самий до старости вашої, і до сивини вас носитиму, Я вчинив, і Я буду носити, й Я двигатиму й порятую!». Цей вірш жінки наклеїли на закладки, які виготовили своїми руками.
Vdovi_zustrich_Razom
Рома Тихий розповів проникливий вірш «Ніхто не сміється над Богом в часи недолі…». У ньому розповідається, як сильно потрібно надіятися на Господа в тяжкі часи.  Далі смачний обід посприяв нашому ближчому знайомству. Галина Олександрівна, одна з присутніх жінок, розповіла про свої переживання, коли її чоловіка, військового, направили служити у В’єтнам. О, скільки ж хвилювань випало на долю близьких! Та саме завдяки родині, їхній згуртованості та любові вдалося дочекатися люблячого батька та чоловіка додому живим і неушкодженим.
Щира вдячність організаторам за таку надихаючу, вкрай важливу зустріч!
Оксана Матвєєва
 
Автор:
Оксана Матвіїва
Оксана Матвіїва