День подяки або як перемогти хронічну невдячність
Автор: Поліна Шимпф    Четвер, 04 жовтня 2012 17:22    Друкувати
IMGP9979Осінь – це час листям міняти колір, дітям йти до школи, а дорослим – підводити перші підсумки року. І така наша українська вдача, що, незалежно від кількості та якості надбань, кажемо знамените «маємо те, що маємо». Тому, День подяки – це дуже особливе свято, коли кожен має можливість подивитись на майже прожитий рік без претензій, нарікань чи прохань, але з щирим «дякую».

День подяки – свято особливе, не схоже ні на одне інше. Адже в інші свята ми відмічаємо певні пам’ятні дати або події, а подяка – це особисте: тільки ти і Бог знаєте за що цієї миті, в цей день цього року ти вдячний найбільше.

IMGP9967

Особисто я люблю День подяки за особливу атмосферу: посмішки ширші, люди привітніші, одразу помітно – свято. Окрім того, у цей день проводиться одне спільне служіння, отже людей майже вдвічі більше, ніж зазвичай. А коли збирається вся Ірпінська Біблійна Церква – це справжнє свято. І свято вдалося. Спочатку музична група заспівала чудових пісень, з якими радіти було ще легше. Потім почалася дитяча програма, яка точно прогнала всі рештки смутку в тих, у кого він був. Розгублені очі, дрижачий голос, але такі щирі слова – тільки дітки можуть так дякувати і так надихати до цього решту. За це їм і їхнім вихователям величезна подяка!

IMGP9972
Також особливою на цьому святі стала молитва різних поколінь: на сцену вийшли семеро людей від п’яти до шістдесяти п’яти років, які по черзі подякували за все чим, благословляє нас Бог: за батьків, вчителів, роботу, вільну країну, за здоров'я і хвороби, церкву та можливість вільно служити та хліб, що завжди є на столі. Це була чудова можливість подивитися на людину у різному віці, як змінюються її потреби та пріоритети, що зрозуміло та закономірно, лише одне не має змінюватися, незалежно від обставин – вдячність Богу за його дари і милість.

IMGP9950
У святковій проповіді йшлося про важливість подяки Богові для кожної людини. Без подяки в житті християнина втрачає сенс молитва, служіння, пожертвування. Усією церквою ми роздумували над словами самого «радісного псалму» № 100 (99) та вчилися дякувати у Давида. Чи замислювалися ви наскільки важко просто дякувати, не продовжуючи фразу проханням? Я – ні. Бажаючи перевірити твердження старшого пастора Миколи Романюка, я спробувала тільки дякувати у молитві, що виявилося не очікувано складно. А від цього, між іншим, всі проблеми – від невдячності. На озброєння для боротьби з цією хворобою невдячності, пастор Микола залишив неймовірно влучне висловлювання Даніеля Дефо: «Всі наші нарікання з приводу того, чого в нас нема, з'являються через брак вдячності за те, що в нас є».
Заключна молитва – і служіння добігло кінця, а з ним і святкування Дня подяки. Однак, всією церквою ми змогли продовжити частуванням під відкритим небом. І хоча День подяки закінчився, але ми мали змогу отримати чудовий урок вдячності. Отже, давайте долати народний стереотип недоконаності, не зосереджуватися на проханнях, та тому, чого у нас не вистачає, а частіше дякувати Богу, який щодня дарує чимало приводів до вдячності!

 
Автор:
Поліна Шимпф
Поліна Шимпф