Безцінний досвід поїздки до Кабардино-Балкарського краю
Автор: ІБЦ    Неділя, 11 серпня 2013 00:00    PDF Друкувати Електронна адреса
01З 4 по 15 липня молодь нашої церкви відвідала Кабардино-Балкарський край, що знаходиться на південному заході Росії. Особлива ця частина світу тим, що на її території проживає близько 50-ти культурних меншин (турки-месхетинці, дагестанці, чеченці, балкарці, кабардинці, росіяни та інші). Нас там чекали, адже в одному містечку  Кабардино-Балкарського краю проживає родина наших друзів. У планах нашої команди було провести дитячий спортивний табір на території місцевої школи. Молода й енергійна команда з Ірпінської Біблійної Церкви у складі сімох чоловік – 4 братів і 3 сестер вирушила з Ірпеня о сьомій годині ранку на двох авто.
Українськими автошляхами до російського кордону нам потрібно було подолати близько 850 км. Вирушаючи в дорогу, ми перед собою поставили ціль перетнути кордон. І ось, позаду ми залишили Київську, Полтавську, Харківську обл., до досягнення нашої цілі залишалося 150 км. Проїжджаючи м. Артемівськ Донецької обл., коли на дворі смеркало, сталося неочікуване – ми зрозуміли, що одне з наших авто не може продовжувати поїздку далі – оскільки потрібен капітальний ремонт двигуна.
У першу чергу з повною довірою ми звернулись за допомогою до нашого Небесного Батька…
Потім з підбадьореним духом команда активно розпочинає шукати всі можливі шляхи вирішення проблем, адже нам потрібно знайти, де переночувати, що робити з поламаним авто і як рухатися далі. У всієї команди розпочалися телефонні розмови з служителями даного регіону, завдяки допомозі наших пасторів. Через деякий час ми отримуємо відповіді на молитви – нас приймають на нічліг члени місцевої церкви м. Артемівськ, авто ми залишаємо на ремонт до нашого повернення і нам вдається купити білети на потяг до м. Мінеральні Води, так як продовжувати поїздку одним авто неможливо.
Саме ця подія, ще на самому початку нашої подорожі змогла обернути наш погляд на Того, Хто тримає все в своїй руці. Перестати надіятися на себе, бути самовпевненими, як ми були на початку, твердо бажаючи перетнути кордон саме того дня. Бог вміє звернути на Себе увагу і нагадати від Кого ми все таки залежні. Це був цінний урок для мене особисто та спонукало до роздумів на скільки ми залежні від нашого Творця та про те, що у всьому ми повинні покладатися на Нього.
Наступний день розпочався з посадки двох братів на потяг з кількістю дванадцяти дорожніх сумок, які зайняли місце у всьому купе.
А інша частина команди вирушила на авто до місця призначення. Було подолано східний край нашої Батьківщини і західну частину російських земель.
Вся команда зустрілася в Кавказькому місті Мінеральні Води. Там нас чекав наш брат з яким ми на двох авто вирушили до кінцевого пункту призначення – невеликого, але затишного містечка. Команда була втомлена, тому, прибувши на світанку, всі зморені та щасливі пішли спати…
Спортивний табір тривав з понеділка до п’ятниці і розрахований на місцевих дітей та підлітків. Кількість дітей в перший день неможливо було передбачити, тому ми були готові до будь-якої кількості. Такий табір проводився в цьому містечку вперше. Але в понеділок прийшло 20 діток, а в останній день табору аж близько 70! Ми проводили з дітьми різні змагання, квадрат Авани, саморобки, хокей та інші ігри.
9
Протягом усього табору ми з дітьми говорили про дружбу та дружні відносини один з одним. Це було особливо актуально, адже на тій території проживає велика кількість різних національностей, і, на превеликий жаль, через виховання у малечі з дитинства формується негативне ставлення до деяких інших народів. Наші учасники виявилися дуже активними, вони з непідробним захопленням поставилися до усіх завдань і виконували їх з радістю. У результаті діти були дуже задоволенні програмою табору, їм було цікаво та вони просили нас приїхати ще.
7
Наша команда теж отримала неоціненний досвід. З однієї сторони у нас була можливість ближче познайомитися з культурою того краю. Друзі наших друзів дуже гостинно приймали, пригощали народними стравами, вчили готувати смачний плов та навіть танцювати народні танці – лезгінку. У деяких із наших хлопців дуже не погано це виходило :) Можна багато чути про іншу культуру та про те, яке там життя, але по-справжньому бачиш це тільки тоді, коли сам переживаєш частинку того життя.
З іншої сторони кожен з нас зміг пережити цей час далеко від рідного дому, але близько та по-особливому у відносинах з Богом. Ми вдячні Господу за таку можливість та Його опіку про нас під час всього часу нашого перебування в Кабардино-Балкарії.
Маша Ружинська
12
 
Автор:
ІБЦ
ІБЦ
biblechurch
Поділитися:

АКТУАЛЬНО 365

Відеогалерея ПО ТЕМАХ

О

П

Р

С

сховатипоказати

© 2024, Ірпінська Біблійна Церква
Розробка та модерація