Коли туман покриває землю, це сковує. Сірість, мряка, невпевненість. Коли ж туман покриває серце, це пригнічує. Сприйняття розмивається, воля паралізується, почуття холоднішають. Хвороба вступає в свої права і роз'їдає серце доти, доки воно не повертається до Богопізнання.
* * *
Туман сковал рассудок мой,
Холодной мглой опутал душу,
Из сердца высосал любовь.
Глаза – слепы. Не слышат уши.
Весь мир за матовым стеклом:
Я что-то слышу, что-то вижу.
Я бьюсь об эту стену лбом
И свою слабость ненавижу.
Туман – безжалостный вампир,
Парализующий стремленья.
Вливаясь в подменённый мир,
Я становлюсь бездушной тенью.
Автор
Туман сковал рассудок мой,
Холодной мглой опутал душу,
Из сердца высосал любовь.
Глаза – слепы. Не слышат уши.
Весь мир за матовым стеклом:
Я что-то слышу, что-то вижу.
Я бьюсь об эту стену лбом
И свою слабость ненавижу.
Туман – безжалостный вампир,
Парализующий стремленья.
Вливаясь в подменённый мир,
Я становлюсь бездушной тенью.
Автор
Серія: Поема нового життя
Тривалість: 37 хв.