Автор: Аня Федчук Создано: 12.09.2019 19:43 Просмотров: 231

Хочу поділитися враженнями про табір, де адреналін стрибав угору, мов діти на батуті, а від почутої проповіді відбувалася ротація цінностей. Група підлітків з їхніми наставниками 5 днів вчилися БУТИ, а неВДАВАТИ! А щоб зрозуміти краще, що я маю на увазі, читайте до кінця і насолоджуйтеся яскравими фото від Софії Омельченко та Ірини Полтко.
photo 2019 09 12 19 30 50

Хтось говорить, що підлітковий вік - найважчий. З власного життя та досвіду спілкування з багатьма підлітками скажу, що це правда, але цей же вік - найефективніший, щоб утвердити міцний фундамент життєвих цінностей. Саме тоді важливо мати добрий приклад та авторитет, який протягом наступних років допоможе робити правильний вибір та направить твою енергію в потрібне русло.  Кожен з 15 лідерів команди, що організовувала Home summer camp - це християнин. Ми віримо в сильного Бога та молимося, аби всі 32 учасники мали в серці Його за найбільший авторитет, були, а не вдавали з себе віруючих людей.

23 серпня ще темного рання, ми виїхали комфортабельним автобусом на зустріч довгоочікуваним пригодам. У другій половині дня добралися на місце призначення - територію бази Карабін, що на Хмельниччині. На учасників вже чекав перший сюрприз - дорога до їдальні під оплески та барвисті конфеті.


photo 2019 09 12 19 30 50 copy

Смачно поївши, пішли оглядати свої апартаменти. І хоч хлопцям дісталися місця в наметовому містечку, а дівчатам дерев'яні будиночки, все ж невдоволених ми не бачили. По тому учасники у ігровій формі знайшли кожен свою команду та наставника, і щоб добити цей день враженнями пройшли декілька екстремальних станцій (захопливий скалодром метрів приблизно 6 у висоту та качеля, яку високо підіймають, різко відпускають… а далі відчуття польоту). Все відбувалося під пильною увагою досвідчених інструкторів, тому ми були впевнені у безпеці. Але коли ти стоїш на висоті кількох метрів, і тебе просять відштовхнутися  вперед, щоб проїхатися на зіплайні, то навіть страховка тебе не заспокоює. І таких емоцій за той тиждень було безліч. Страх і задоволення від того, що ти його поборов - це в основному стосувалося екстрим-станцій. Гнів, бо чиясь команда програла в нічній грі, та радість - бо чиясь святкувала перемогу. Сум, бо кожен з нас робив помилки, та радість - вчилися їх виправляти. Благоговіння - бо славити Спасителя Ісуса, що Своїм життям заплатив за всі наші провини - то велика честь.
photo 2019 09 12 19 30 14
photo 2019 09 12 19 30 22

І таких перепетій вистачало на кожен з п'яти днів перебування в Home summer camp. А крім цього: каталися на байдарках, на банані, на лодці, стрибали "бомбочкою" і "солдатом” з різної висоти та шукали інших пригод. Слава Богу, все обійшлося без значних травм, хоча пару синців можна було десь підхопити, але на те воно й літо.

Останнього дня ми влаштували пінну вечірку, але це не передати словами, тому шукайте фото, де всі щасливі і начебто у снігу грають якісь естафети.
photo 2019 09 12 19 30 34

Того вечора під зоряним небом ми зібралися навкруги вогнища. Їли сендвічі, смажили маршмелоу, співали пісні хвали Богу та ділилися враженнями від пережитого під час табору.  Хтось радів перемогам в іграх, хтось з любов’ю дякував лідерам та всім організаторам, хтось похвалив те, як в таборі смачно готували, як круто було грати у гагабол, чи який класний подарунок отримав від таємного друга. Хтось згадував смішні моменти, а хтось про те, як патріотично ми 24 серпня співали гімн України з рівнянням на прапор улюбленої держави. Спілкувалися довго... а потім розійшлися готуватися до сну.

Того вечора мені найбільш припали до душі ці слова: «…Хочу почати все з чистого листа. За цих п`ять днів мені аж легше жити стало ...». 

Так 13-річний  хлопець підсумував своє пережите у цьому таборі. І того вечора вони були для мене особливими. Я почула їх наче зовсім випадково, але в пам`яті вони залишили значний слід. Заради цього варто пожертвувати своєю відпусткою, комфортом, часом, навіть не спати до 2:00 ночі, коли ти і так втомлений, в очікуванні нічної гри.  :)

Ще одна учасниця вирішила бути послідовницею Ісуса Христа. 13 річна Луїза народилася у сім´ї християн і сама відвідувала церкву з дитинства, але в таборі вона зрозуміла в чому різниця між справді віруючою людиною, та тою, яка лише так себе називає, і прийняла рішення бути, а не вдавати.

Втім лише Богу Слава за такий час. Це Він змінює нас, даючи розуміння того, що любов, добро і справедливість - завжди переможуть. Що ми залежимо від Нього, а тому всякий страх чи тривоги - не повинні нас паралізувати. А Він, як Добрий Батько, подбає про все необхідне в житті Своїх дітей. 
photo 2019 09 12 19 30 19
photo 2019 09 12 19 30 07

Наприкінці наших пригод ми дякували Богу, що все пройшло без особливих травм, за комфортну дорогу і чудових людей поряд! Їхавши назад, ми продовжували співати пісні, що вивчили в таборі, обмінювалися думками про школу та чекали зустрічі з батьками.
photo 2019 09 12 19 30 38
photo 2019 09 12 19 30 41

А ми з лідерами підліткового служіння продовжуємо молитися за наших учасників та завжди чекаємо на зустрічі підліткового клубу Home, щонеділі о 16:00 в Ірпінській Біблійній Церкві.

Додати коментар