Автор: Зоя Ільницька Создано: 21.08.2013 23:45 Просмотров: 1856

India«Що?!? – здивуєтеся ви. - Ну, яку країну й назвати християнською – то вже точно не Індію!» І, власне, будете праві, адже християн в Індії трохи більше 2 відсотків, тому ця країна аж ніяк не є християнською… Проте я маю на увазі дещо інше. Так чи інакше, але все, що бачимо навкруги – це все про Нього. А місця, де люди Його ігнорують, відкидають,  ще красномовніше говорять про життєву в Ньому необхідність!.. Тож

2
Перше місце нашого призначення. Перші шокуючі враження. Місто наче оповите димом: безліч машин на дорогах, які їдуть по їм тільки відомим правилам, безупинно сигналячи… Одразу ж думка: цікаво, як вони дізняються, коли насправді буде аварійна ситуація? Згадується приказка про маленького вівчара, що постійно кричав: «Вовки, вовки…» Будинки виглядають занедбаними, ніби минулого тижня тут були військові дії… Дороги і тротуари засмічені вщент, час від часу трапляються величезні смітники (у нас також такі є, проте десь у невідомих нікому місцях!) Цілими кварталами, особливо вздовж річки, люди мешкають просто неба, збудувавши криві халабуди з клейонки на випадок дощу – повітря біля таких поселень невимовно «ароматне», його майже можна ножем краяти... Запах взагалі переслідує усюди, він якийсь трохи солодкуватий, проте рідкісно гидотний: такий собі «мікс» із запахів сміття, немитих тіл і храмових пахощів. Немає жодної вулиці, навіть у центрі міста, де б люди не жили на тротуарах – прямо тут справляючи усі свої життєві «потреби»… Серед цього бруду періодично можна побачити і мам з маленькими дітьми, які сплять прямо на асфальті, хіба що вкритому тоненькою тряпчиною… А над усім оцим жахіттям – безліч білл-бордів з яскравою рекламою, шикарними жінками «з обкладинки» із вимито-сяючим волоссям та відгодованими, задоволеними хлопчаками, що смакують «Орео»… А поміж людьми, що існують просто неба – дорогущі автосалони, з яких періодично  - мало не «по тілах» - виїжджають блискучі «Лексуси» і «Ягуари»… 
1

 

3

DSC03107

mother-teresa-with-her-peopleІ це – Калькутта 21 сторіччя… Можна собі тільки уявити, яка була вона у роки Другої Світової війни, коли сюди, почувши Божий поклик, вирішила переїхати тендітна 18-річна дівчина-албанка, дитина заможної католицької родини. Впевнена, що тоді ці вулиці були жахіттям набагато гіршим!..  Тож перше місце, куди ми крокуємо після прибуття, це «Mother Theresa House» або «Дім Матері Терези» - постійно діючий центр, де живуть і служать бідним її сестри-послідовниці, а також музей її пам’яті. В ньому ми відвідуємо й місце, де жила Матір Тереза – простеньку кімнату площею до 10 кв.м. з дерев’яною підлогою, невеликим ліжком, лавкою і столом. Тут усе лишилося саме так, як було до останнього її подиху.

Все своє життя провела в Індії ця милосердна жінка. Вона не цуралася помираючих від страшних хвороб і голоду безхатьків, вона задовольнялася жменькою рису з овочами і казала, що убогі їдять ще менше. Вона була натхнена Божою любов’ю і надихала інших… Нещодавно мені довелося почути, як відомий у столичних українських кругах чоловік, людина з шанованою освітою московського ВУЗу і поважним політичним становищем, назвав індусів дослівно «людьми-тарганами»… «В житті багато зла, в житті є безхатьки і хворі, але гірше всього тим, кому бракує радощів любові… Бог не створював знедолених. Убогість створили ми, люди. А кожне життя – священне, особливо життя ненароджених, беззахисних, старих чи самотніх» - так дослівно «відповідає» йому проста, згорблена від праці заради інших жінка, Мати Тереза.

 

>> Мандрівка Індією, що говорить про Христа. ЧАСТИНА II або Курортно-Католічний ГОА>>

Додати коментар