Автор: Аня Федчук Создано: 04.10.2019 22:10 Просмотров: 68

На минулих вихідних, 27 та 28 вересня, у жінок ІБЦ була можливість відвідати ретрит, а саме згуртуватися разом біля ніг Ісуса, та сповнюватися Словом Божим і роздумами над Ним. Це був надзвичайно емоційний та зворушливий час, Дух Святий торкався наших сердець, ми і плакали, і раділи, і переживали разом відверті та щирі свідоцтва. 

21

Нашу зустріч відвідала жінка-капелан на сході Олександра Андріяшина. Вона ділилася розповідям про шлях, яким її веде Господь, сповнює серце любов’ю до військових, й надає сил та захисту для служіння їм. Часом і вона знаходиться в дійсно небезпечних зонах, та Господь вірний. Ми схвильовано слухали, яка жага за Словом Божим у військових, і який шлях вони можуть пройти задля того, щоб почути Живе Слово зцілення. Олександра розкривала нам тему особистого благовістя, підкреслювала його важливість в житті кожного християнина, і ми навіть мали невеличкий практикум. Однак особливо торкнулися серця певні тези, якими хочеться поділитися. Найперше, це щире зацікавлення в житті та благополуччі людини, якій ми євангелізуємо. Як важливо робити це заради самої людини, її душі, а не задля того, щоб вона поповнила церковні ряди. Звичайно ж, особисте благовістя розпочинається і закінчується молитвою, оскільки серце людини тільки в руках Бога, і ми самі по собі не спроможні сказати щось, що знайде відгук у людини! Це тільки Господь! А ще, важливо пам’ятати, що Ісус Христос зробив ВСЕ задля нашого спасіння, і нам залишається тільки розповісти про це. Уявляєте? Не спасати, а лише розповідати, наскільки ж це простіше!

33
Іноді, в моменти особливого смутку та розчарування у собі, нам хочеться сказати, що ми не достойні розповідати про Христа, але важливо пам’ятати, що ми, можливо і не достойні, та достоїн наш Господь! «А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків» (Даниїл 12:3)

17
А ще один з важливих принципів благовістя - робити це частіше, тоді ми будемо краще це робити! На зустрічі ми дійсно ствердились в тому, що нам не потрібно боятися розповідати про Ісуса, адже насправді є велика потреба у людей дізнаватися про Господа!

На завершення дня жінки мали молитовний час. «А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!» (Луки 23:28). Ми дізналися про служіння «Мами в молитві», розмірковували над тим, як важливо кожній мамі нести молитовне служіння перед Господом за наші родини, а також ми разом молились. Наша молитва розподілялась на прославлення Бога за його чудові якості, сповідь, вдячність та прохання за церкву, служіння, наші родини. Це був надзвичайний час єдності і присутності Духа Святого. Ми не просто дізнавались про потреби один одного, Бог через молитву розкривав серця сестер, і було враження, що ти вже не можеш бути осторонь, бо кожна потреба особливо торкається й твого серця. Таку єдність може давати тільки Ісус!

28
Другий день ретриту ми продовжували знайомитись, та ще більше пізнавати один одного! Які прекрасні щирі сестри; такі різні, але такі неповторні Божі діти! Наш Батько неймовірний, Він так турбується про кожну і веде кожну особливим шляхом! Пізнаючи краще один одного, ми захоплювалися нашим Богом! 

Та й другий день не обійшовся без сліз розчулення від Божої любові. Мирослава, яка служить бездомним, ділилася з нами про своє служіння і різними свідоцтвами, як Господь любить і спасає тих, кого світ не приймає, людей покинутих, і яким іноді не лишається нічого як вмирати на вулиці. В нас багато стереотипів щодо таких людей, та наш Батько не дивиться на обличчя. Ми мали змогу поглянути в ці стереотипи та розвіяти їх, бо душі бездомних такі ж чарівні й особливі. Який неймовірний наш Господь, що посилає Своїх дітей служити різним-різним людям! Слухаючи розповіді, ми з сестрами знов відчували жагу до служіння і дехто ввесь час в серці проговорював: «Господи, використай мене!»

Завершувала нашу зустріч Надія Данилівна Комендант словами мотивації для жінок. Вона ще раз нагадала про материнську молитву. Яка ж в ній схована неймовірна сила! О, якби ми, жінки, більше схилялись пред Господом на колінах за своїх дітей, менше дорікали, сварили, критикували, а любили і несли до Господа в молитві! Надія Данилівна завжди вміє змотивувати жінок до служіння своїй сім’ї, чоловікові; як щиро вона нагадує нам про тихість і смиренність. «Великим може стати кожний, тому що кожний може служити. Щоб служити людям необов’язково мати вищу освіту. Необов’язково вміти правильно ставити наголос у словах. Все, що потрібно – це серце, в якому є благодать. Душа, в якій діє любов» М. Л. Кінг.

7

34
А знаєте, що було надзвичайним? Спільна молитва на колінах в покорі пред нашим великим Господом і Царем! Наш великий Боже, яка велика вдячність Тобі за цей зворушливий, щирий, відвертий вікенд, за Твою присутність з нами і Твоє слово до кожного серця! І велика вдячність за кожну сестричку, що відповіла на Твоє бажання з’єднати нас в ці вихідні навколо Тебе! 

Додати коментар