Автор: Яся Сидорчук Создано: 05.04.2012 19:00 Просмотров: 1467

 

y1Якою ми бачимо „маму” на екрані телевізора? В основному це дбайлива жіночка, яка тільки й чекає, щоб випрати брудний одяг свого непосидючого чада з новим Аріель Колор Меджік (на правах реклами), яка разом зі своєю маленькою копією-дівчинкою робить соковитий салат і заправляє майонезом Торчин (економічна упаковка!)… Скрізь вона встигає: бути відмінною господинею, усміхненою мамою, ще й до цього всього виглядати як зірка Голівуду (завдяки косметиці з ультраліфтингом та продукції Проктор енд Гембл). Але реальність нереальна. Якими ми бачимо наших мам? Вони завжди роблять декілька справ одночасно, збираючи дітей до школи, всовуючи в руки бутерброди і ще й встигають „якщо ще раз дізнаюся, що прогулював уроки…”. Вони заклопотані, зайняті, вирішують разом з татами „важливі проблеми”. А на все, що їх вистачає, це перевірити уроки, вияснити чому в дитячій не прибрано і як довго це може тривати, та останнім поцілунком побажати солод
ких снів.
Хоча і те і те образи здечого перебільшені, але вони неумолимо наближаються до істини. Як же покращити ситуацію? Де дізнатися таємниці хороших відносин між мамами і дітками? Особливо це стосується донечок, адже вони більш за все потребують материнської настанови, підтримки і поради. Як зрощувати у собі любов один до одного, любов, що окрилює? Це та інше ми намагалися зрозуміти 17 березня на жіночій зустрічі „Ти + Ви”.
Ми входимо у Світлицю, де зала скрізь прикрашена метеликами. На столах збоку стоять апетитні торти, тортики і печиво, знову ж таки у формі метеликів (чому саме вони, дізнайтеся нижче). Це приносять для частування гості, які сьогодні приходять парами – мама і донечка.  Близько 100 жінок і дівчат  розсаджуються перед сценою. А на сцені починають свято ведучі –  наближчі один одному люди – мама і дочка, Оля і Поліна „Ми раді вас вітати на нашому вечорі. Як ви бачите, навколо нас багато метеликів. Метелики – це символ душі і відродження. Так же як і ці прекрасні Божі істоти, ми можемо «літати», але часто сварками і нерозумінням відбираємо один у одного ці крила”. Як вирішувати ці проблеми, ми дізнавалися потім.y2
Номер, який відкривав програму відкрила сім’я Костишиних – Валя з двома дівчатками Маріам і Крістіною. Вони душевно заспівали пісню і ділилися своїми сімейними традиціями проведення часу разом.y3
„Батьки - найнеоцінене і безцінне з того, що може бути в житті” – продовжує Поліна. Тому для того, щоб визначити наскільки один одного цінять і розуміють наші гості, ведучі провели невеликий конкурс. Для цього на сцену запросили дві пари, а завданням було зрозуміло пояснити іншій „половинці” визначення типу „квіти”, „дружба”, „щастя”. Перемогла звичайно дружба, але матуся з донечками дізналися про світ і один одного багато нового.
Далі вечір продовжили Олена і Софія Моргун, які показали власним прикладом наскільки важливо займатися спільним хобі. У їхньому – це гра на фортепіано. Вони розвіяли міф, що батьки до третього класу разом з дітками можуть лише малювати, ліпити і клеїти поробки у школу.
„П’єр Жан Беранже говорив, що серце матері – невичерпне  джерело чудес. І багато класиків світової поезії не втомлювалися і не втомлюються захоплюватися цим джерелом. Сьогодні з нами поділяться перлиною поезії Таня і Тая Лукіч” – вели далі ведучі. Після прекрасного виступу цих творчих особистостей гості свята мали можливість познайомитися з цією  парою, а також їхньою улюбленою мамою і бабусею – Людмилою Миколаївною. Ці три жінки - три покоління, проте їх тісно з’єднала любов до Бога, любов до читання і присутність здорового почуття гумору.y5
А чи знають наші читачі: одна американська письменниця сказала, що багато жінок думають, що родити дитину і стати матір’ю – це одне й те саме. Як цитувала: „З таким самим успіхом можна було сказати, що одне й те саме – мати рояль і бути піаністом”. Нам це практично доказували своїм прикладом сім’я Анна і Бетті Вишнякові. Вони розказували про свій досвід „гри на роялі” – будуванню стосунків, а також показували чудові роботи – картини, написані самотужки,  та вироби, оздоблені технікою декупаж. Для тих, хто ще не в курсі – це техніка прикрашення буденних речей за допомогою кольорових серветок (в результаті мінімум затрат і максимум краси).y4
Ще одною цікавою парою вечору були Оля Бурча і її мама Людмила Дмитрівна Шевченко.Вони розказували свої секрети взаємовідносин „мама+дочка”. Важливим звичайно є не забувати говорити три звичні слова „я люблю тебе”, які інколи діють ефективніше за ліки і найкраще допомагають у вирішенні конфліктів.
На останок нас порадувала мелодичною піснею організатор  і гість усіх жіночих заходів – Зоя Ільницька, яка на цей раз виступила з своєю донькою Елею (готує собі достойну допомогу). Пісня- молитва, ось чого не вистачало на завершення зі словами: „Ответь ну что дает нам Бог в сердца? Он помогает в этом мире жить, Что дает силы верить и любить”.
Ольга, як мама зі стажем продовжила словами „Нам тяжко любити один одного без усяких умовностей і причин, але є Бог, який показує кращий в світі цьому приклад і дає сили слідувати за Ним. Нам варто рости в любові до Бога і тоді наше уміння любити близьких буде лише зростати”. Далі ведуча дала невеличку пораду: „В житті кожної донечки одного разу прийде момент, коли вона послідують вашому прикладу, а не пораді, тому нехай ваші діла і вчинки говорять про любов, ніжність і готовність допомогти”.
Представляюючи в своєму лиці усіх донечок у залі, Поліна звернулася до них „Давайте не будемо забувати, що все, що трапляється з нами, ще сильніше переживають наші мами. Давайте частіше думати про них і менше хвилювати”.
Після цього, усі пари отримали невеликий подаруночок  -  набір „Зроби відносини ближче”, у який входили два пакетики чаю та дві цукерочки. Це, а також багато речей, які можна робити разом (співати, малювати, грати на інструментах) є невеличкими підказками дорогим гостям. Яким чином спілкування між мамою і донечкою зробити різноманітнішим. Також настав час поласувати смачностями, які принесли з собою гості свята.
Пишу цю замітку для моєї мами. Її не було 17 березня у Світлиці і вона не бачила цієї програми. Але надіюся, коли ти будеш читати, ти зрозумієш наскільки тепла атмосфера була тоді в залі. Як за всіма репліками і словами, виголошеними зі сцени, матусі і донечки лише злегка кивали головами у знак згоди. Згоди з такими ж проблемами, такими ж переживаннями. Бо ми всі однакові, наші серця теж шукають такої любові, яка окрилює. Мами завжди з нами. Це ми молоді, десь літаємо в суєті, щось думаємо, тому починаємо цінити відносини з цією людинкою аж у 20 років, а хто і в 40, а деякі донечки і пізніше. Не слід забувати, що Бог створив нас не одинокими. Як хтось сказав з народження і до віку нам даровано ангела, якого ми будемо називати мамою.

 

Додати коментар