Автор: Поліна Шимпф Создано: 30.11.2017 23:11 Просмотров: 1375

Грудень часто ловить нас зненацька. Десь у грудні ми згадуємо про минулі новорічні обіцянки вивчити німецьку та схуднути хоча б на п’ять кілограмів і, плекаючи ледь жевріючу надію встигнути, починаємо відмінювати неправильні дієслова прямо на біговій доріжці. По-друге, цей місяць нагадує місію «згадати все»: зробити закупи, щоб всіх привітати, придумати, де провести новорічні вихідні, закрити всі робочі дедлайни. Різдво виглядає ще одним пунктом в безкінечному, здається, списку грудневого «musthave» та «todo».

photo5260591663900895320
Проте, думаю, наші, не менш заклопотані предки, очікували на Різдво не так. Час Адвенту (з латинської — «прихід») в сучасному виді відзначається ще з VII сторіччя. А «Історія франків» розповідає про християн (480 р. від Р.Х), які у декілька останніх тижнів перед Різдвом дотримувалися посту тричі на тиждень. Так вони посеред життєвих справ і клопотів налаштовувалися, щоби роздумувати про Спасителя, який став людиною, страждав, помер і воскрес та вознісся і прихід якого вдруге вони очікували.
Отже, Адвент складається з чотирьох тижнів очікування. Чим вони наповнені, на що спрямовані? На допомогу всім хто чекає, є свічки Адвенту.
Традиційно кожної неділі Адвенту, запалюють одну свічку, а п’яту, що символізує Народженого Христа, — на Різдво.
Час Адвенту розпочинає свічка, яка символізує Надію. Надія – неймовірно потужна річ. Хто має правдиву надію на Бога, той знає, що можливо все, бо так сказав Він, бо обітниця від Нього і сили, дочекатися її виконання також від Нього. І тоді всі таланти, всі дари, всі зусилля акумулюються і спрямовуються на досягнення цілі. Рішення проблеми або прохання більше не залежить від сильних світу цього, бо ти знаєш на Кого насправді спрямована твоя надія, в Чиїй руці усі задуми та кроки. У нашому цинічному світі, де культивується егоїзм і самовпевненість, Бог подарував надію жити не такими цінностями. «Я є Шлях, Істина й Життя, — відповів Ісус. — І ніхто не прийде до Отця інакше, як через Мене» (Ів.14:6) Чого я сподіваюся? Яка моя надія не справдилася? Чи справді я надіюся на Бога, чи Він є моєю «тривожною кнопкою», Тим до Кого я йду, коли всі інші варіанти вже вичерпано? Чи є в мене надія?
Друга неділя – це неділя Миру. «Живіть у злагоді. Я залишаю вам мир, та не так, як світ його дає! Нехай не тривожаться серця ваші й не страхаються» (Івана 14:27). Таке омріяне сьогодні для України слово — мир. Та відсутність миру – це не тільки конфлікт, що відбувається в якихось семи сотнях кілометрів від нас. Це мої відносини в родині, з друзями, сусідами, та з тими, кого я не знаю. Мирне серце – це те, що не відповість лайкою в маршрутці та вибачить дзвінок стурбованого клієнта о восьмій ранку. Тільки Бог може подарувати такий мир у серце, який стане основою нашого примирення в усіх сферах життя. Але це якщо ти вирішиш, що Він тобі потрібен.
Свічка Радості – це свічка, яку запалюють на третьому тижні Адвенту. Радістю не є чергова посмішка з якою ви відповідаєте «Нормально» на так само чергове питання «Як справи?». Павло, котрий апостол, говорив про радість яка є завжди. Чи знайома вона насправді у нашому житті? Коли і чому я раділа по-справжньому останього разу? Чи легко мені радіти за колегу, який здобув моє омріяне підвищення? Чи я радію, коли мені важко? У світ народився Христос, смерть подолано – це була достатньо істотна причина радіти небесному воїнству, пастухам і мудрецям. А ще Він обіцяв повернутися, щоби завершити почате. Чи достатньо цього для мене, щоби життя було наповнене особливою радістю?
Останню неділю перед Різдвом осяює світло свічки Любові. У світі де все продається і купується, цінність любові девальвувала. Та є Любов, що ніколи не зміниться, Любов яку Бог Отець явив світу у Своєму Сині. «Як полюбив Отець Мене, Я теж так полюбив вас. Живіте ж у Моїй любові!» (Ів. 15: 9). Світ вже ніколи не буде таким, як раніше. Ця Любов може загоїти найстрашніші рани, підняти з прірви, дати майбутнє. Чи я ціную цією Любов’ю? Як я люблю людей, чи люблю взагалі? Чи це хоч віддалено схоже на Христа?
…Щоб не проґавити Різдво у його головному сенсі святкування, щоб воно не настало зненацька і зненацька промайнуло, до нього варто готуватися. Ці чотири тижні треба пережити. Вартує оновити підстави нашої Надії, берегти і насолоджуватися Його Миром, ділитися Радістю та дарувати отриману Любов. Якщо провести аналогію – це як сходження на гірську вершину. Її, вершину, неможливо досягти без проходження відповідного відрізку дороги. І часто він запам’ятовується набагато яскравіше, ніж навіть неймовірний вид з гірського піку. А сама вершина, досягнення якої коштувало зусиль і часу стає бажанішою, дорожчою і значимішою.
Нехай наше очікування Різдва осяюють чотири Свічки Адвенту — надії, миру, радості і любові, нехай до ясел Народженого Спасителя цього року ви прийдете зі схиленим у захваті серцем. Тому що весь сезон Адвенту, все це очікування спрямоване більше на наше «завтра», ніж на «сьогодні»: Христос народився однієї неймовірної ночі в світ і вже незабаром Його чудовий другий прихід. Як би хотілося, щоб все життя було активним і вдумливим Адвентом цього приходу.
…А пиріг на Різдво можна і купити.

 

вивчала і роздумувала
Поліна Шимпф

 

Розклад богослужінь

Додати коментар